Вже життя я хотіла маленьку дівчинку, але життя так склалося, що я не можу мати дітей.Куди ми тільки не їздили все ніяк не виходило. Врешті я вирішила змиритися з даною ситуацією і перемикнулася на кар’єру.
Чоловік не був бізнесменом, але хороших друзів мав, які допомогли відкрити клініку сімейної медицини.
У свою роботу я вклала всю себе, люди часто заходили і дякували, за те що ми є і в такий воєнний час якісно надаємо допомогу.
Від цих слів моя душа розцвітала і мені хотілося жити.
Але одного ранку до мене прийшла подруга з проханням, щоб я взяла її доньку Юлію до себе в клініку.
Я довго валалася, адже вона ще тільки можна сказати вчора закінчила медичний коледж і толком у вену не попадає, все думала як пацієнти будуть реагувати, чи зрозуміють правильно, але все ж я наважилась взяти дівчину.
Юля на виглядала дуже милою і приємною під час спілкування:
– я вас не підведу, прикладу максимум зусиль
-Юлія вірю в тебе, думаю все буде гаразд, всі починають, ти не хвилюйся..
Але не пройшло тижня як медсестри почали жалітися на дівчину, вона виражалась нецензурною лексикою при пацієнтах, якщо в неї щось не вдавалося наголошувала що я все їй дозволяю і все має бути як вона хоче.
Я була в розпачі, адже 15 хв тому до мене зайшла пацієнтка і скаржилась на Юлію, що вона забула зняти крапельницю, і та мусила чекати 40 хв
А ще від іншого пацієнта чула що медсестричка хотіла випадково ввести ін’єкцію внутрішньо венно, але по призначенню лікаря ін’єкція назначалася внутрішньо м’язово…
Я з жахом слухала людей які скаржилися.
Не стрималась викликала Юлю на розмову:
– дивись я розумію що ти ще вчися, але ти допускаєш грубі помилки..так дальше не можна робити треба приймати рішення або ти стаєш уважнішою і ввічливішою або ми прощаємося, оскільки ти підриваєш авторитет клініки
– Що ??ви хочете мене вигнати та я сама піду, але хай вам буде соромно дивитися моїй мамі в очі.
– До чого тут це ти вже доросла і не варто вплутувати наші відносини маму
– Ви мені зразу не сподобались, добре що у вас немає дітей, бо вони від вас точно здуріли б..
Юля забралась і пішла, я зі всіх сил стримувалась, щоб нічого лишнього не сказати. Ввечері набрала подруга і теж нахамила сказала що я обізвала і принизила її доньку, хоча це була брехня Юлії. З того часу ми не спілкуємось, якщо зустрічаємось поглядами у місці Катя відводить погляд, вдає вигляд, що не бачить мене.Але я не ображаюсь на них цю ситуацію давно відпустила.
