7 років тому я залишилася в скрутній ситуації, хлопець Орест з яким я зустрічалася обіцяв, що любитиме до останнього подиху, а натомість втік в Польщу до іншої. Тоді я вже була вагітна на 3 місяці вагітності. Аборт робити не хотіла, прийняла рішення вигляджу одна. Правда в мене ще тоді батьки були молоді по 55 років було. Все гляділи, колихати гуляли, якось я вигрібала з тої ями влаштувалася на роботу по освіті я лікар ендокринолог працювала в державній установі з часом перейшла в приватну клініку. Там і познайомилася з Андрієм. Він молодший від мене на 7 років. Але це була людина на яку я могла спертися, він завжди був поруч і завжди міг допомогти. Це на стільки полегшувало моє життя що мені просто хотілося світитися від щастя.
Вже через 2 роки ми вирішили з’їхатися, ми ніколи не сварилися все було на стільки ідеально, що я не могла повірити своїм очам. Але одна була проблема я не кохала Андрія і він це відчував. Я постійно думала про Ореста, але він і слова не давав про себе знати до сьогоднішнього дня сама сьогодні у мене ювілей мені 30 років. Я вирішила відсвяткувати як годиться все було на вищому рівні гості, музика і близькі мені люди. Коли я приїхала в ресторацію, виходячи з машини до мене підбіг незнайомий з великим букетом квітів це були улюблені квіти які мені завжди дарував Орест, і листівка чекаю на тебе о 21 годинні в готелі «Каркаде» я всю вечірку думала чи йди мені, чи ні й все ж вирішила сказати чоловіку що хочу побути одна і додому не прийду. В той день я пішла в готель номер був відкритий, я відкрила двері, а там був Орест:
– Я знав що ти прийдеш, ти скучала кохана?
– Орести ти про що? Я за тобою, я давно забула про тебе
– Якби забула тебе б тут не було..
Все так закрутилося й у висновку ми проснулися вранці де Орест обіймає мене. Я не могла стриматися і відпустити його. Він просив вибачення і хотів побачитися з донькою, адже це його кровиночка. Я довго вагалася чи варто впускати Ореста своє життя, адже Андрій не заслуговує на таке ставлення. І до того ж Орест був не сам про попередні відносини відмовляється говорити, каже що вже забув і не пам’ятає. Тепер не знаю як поступити з Орестом, що ви можете порадити?
