Ми з чоловіком живемо майже 6 років. Живемо в селі, батьки чоловіка намовили нас жити з ними поки самі не станемо на ноги. Все добре свекруха добра зранку їсти варить і мені не потрібно зриватися спозарання, адже вона встає о 5-6 годині. Свекор безробітний інколи знаходить одноразовий заробіток.
Все у нас тихо мирно якби не те що свекор кожного місяця загодить в алкогольний синдром, це триває близько 10 днів. За 6 років мене це так виснажило, адже свекруха працює місцевим продавцем і, як на зло свекор підбирає такі дні коли вона працює, а мені потрібно йому наливати, в ті дні він агресивний. Говорить нецензурною лексикою, падає, б’є меблі, в мене на руках 2 річна дитина, коли він таке робить, дитина лякається, починає плакати.
Вже не один раз говорила про це чоловікові, але він мене не чує він у своїх справах, каже у нас немає іншого варіанту. Коли говорю зі свекрухою, вона починає говорити:
-ви всі і так на моїй голові, навари, прибери, то ще й в городі все зроби, а як допомогти то немає кому, чи бачив хто таке? Нічого якось наші сусіди Семенюки справляються, та й Гаврилюки теж, а ти вже панська поченаєш тут…
– Та я говорю коли він випиває залиштеся на тиждень вдома бо я з Антоном Олексійовичем дитиною не справяюся
– Добре, домовились.
Але на наступний місяць теща знову втекла на роботу. Про нашу розмову вдає вигляд що не пам’ятає, але як мені дальше жити, ці умови неможливі..Що ви можете порадити
