Моя подруга Маргарита завжди вірила що знайде справжнє кохання. З Артемом вони познайомилися на вечірці, коли ще були студентами. З того часу їхні стосунки були міцними та сповненими глибоких почуттів. Вона знала, що Артем це її людина, з якою вона хотіла б провести все своє життя. Але все змінилося, коли на горизонті з’явився Ярослав.
Ярослав був новим знайомим її сім’ї – амбіційний, високий красивий брюнет і, найголовніше, зі значним фінансовим станом. Коли приходив до них в гості одразу ж виявив інтерес до Маргарити і почав активно залицятися. Батьки Маргарити, побачивши у Ярославі хорошу людину, почали наполягати на тому, щоб донька звернула на нього увагу.
-Маргарито, послухай мене, я думаю варто з Ярославом завести серйозні стосунки, я розумію що тобі більше симпатизує Артем, це звичайно, хороший хлопець, але що він може тобі дати? Кохання не вічне, а життя потребує стабільності. Ярослав — із заможної родини, з ним ти ніколи не будеш бідувати.- говорила мати, коли вони пили каву у двох
-Та я вагаюсь адже мені буде не зручно перед Артемом
-Подумай про своє майбутнє, доню, а Артем ще знайде своє.
Маргарита слухала матір, але серце її розривалося. Вона любила Артема, проте не могла не послухати батьків , я кі постійно нагадувала про Ярослава. Вони завжди намагалися дати все найкраще, і вона не хотіла їх розчаровувати. Мати часто нагадувала, як сама відмовилась від своєї юнацької любові заради впевненого майбутнього з батьком Маргарити, і тепер не шкодує про це.
-Ти ще молода, але з часом зрозумієш, що важливіше жити в комфорті та стабільності. Артем не зможе забезпечити тобі таке життя, а Ярослав – зможе. Виходити заміж треба з розумом. – Постійно про це говорили батьки Маргарити
Моя подруга довго думала, намагалася зважити всі “за” і “проти”. Зрештою, почуття провини перед батьками перемогло. Вона, не хотіла бачити батьків засмученими через її рішення.
Вона вирішила Ярославові шанс. “Можливо, з часом зможу Ярослава полюбити,” – думала Маргарита, втішаючи себе.
Вона не хотіла його обманювати, Артема й про своє рішення хотіла повідомити одразу, тому одного вечора зустрілася з ним, щоб поговорити про завершення їхніх стосунків.
— Артеме, я… не можу більше бути з тобою. В цьому твоєї вини немає, це через мене. Мені потрібно йти далі, а ти знайдеш когось, хто зможе тебе зробити щасливим, пробач мене будь ласка за моє рішення.
Артем мовчав, він відчував, що це рішення не його коханої, що хтось змусив її зробити цей крок. Він не став сперечатися і переконувати, бо знав: якщо вона прийняла таке рішення, то боротися з ним марно.
Коли Маргарита залишила Артема, вона відчула, що частина лишилася з ним. Але вона вирішила, що це найкраще рішення для всіх. Вона пішла до Ярослава, усвідомлюючи, що вибирає не серце, а розум.
Маргарита завжди пам’ятатиме Артема, як свою справжню любов, але тепер її життя було пов’язане з Ярославом і новим майбутнім, вони створили спільну справу, батьки її щасливі у правильному виборі доньки, адже вони і далі вважають що Ярослав забезпечить її та дасть стабільність. Але чи стане вона від цього по-справжньому щасливою? Тільки час покаже.
