Любов живе 5 років говорили мені мої дівчата подруги, спочатку мені було смішно від таких слів, а потім я стала задумуватися що в моєму чоловікові змінилося після 5 річного шлюбу.Я була молодою народила двійню згодом за 2 роки у мене знову народилася двійня, мабуть, це повпливало на відносини з чоловіком, вдома діти вони постійно то плачуть то б’ються чоловік хотів тиші після роботи, звісно в такому середовище важко можна знайти тишу, адже доні дітки засинають інші просинаються і це є процес. Тоді я схудла на 15 кг, я відчувала сильну втому і я забула про обов’язки жінки, мені було все рівно чи він вдома, чи на роботі ми майже не вели діалог, адже мої соколятка оточити мене зі всіх сторін. Згодом я бачила що я для чоловіка стала порожнім місцем, хоча
я завжди була поруч, готувала сніданки, прасувала його сорочки, штани допомагала дітям стати на ноги, прибирала дім, мовчки ковтаючи біль що немає на кого спертися.Бували дні коли ночами плакала від болю та втоми, але я збиралася духом і розуміла що не можу розкисати заради діток.
Кожен ранок починався однаково – діти, приготування сніданку, прання, прибирання, готування обідів та вечеря. Чоловік мовчки їв, навіть не підводячи очей і не питав як справи чи як пройшов наш день. Він навіть не запитує чи хочу я побути одна, чи потрібно мені кудись піти все це його не стосувалось. Інколи я ловила його погляд, шукаючи там хоча б тінь тепла чи згадки про ті часи, коли були у двох, як він гладив моє волосся чи цілував мене в шию, але це все давно забуте минуле
Одного разу, після проведеної ночі в сльозах, вирішила, що більше не можу та й не хочу жити так як я живу. Я взяла 2 аркуша паперу і написала листа як важко бути жінкою коли ти в шлюбі одна. Там були всі мої почуття, емоції, думки і навіть сльози які скрапували з очей коли я писала, а вирішила цей лист покласти чоловікові в гаманець, адже він обов’язково його побачить і перечитає.
День пройшов у тривожному очікуванні повідомлення або ж дзвінка від чоловіка, але чого не сталось. Я переживала як він зреагував на лист чи зрозумів він мене правильно, адже я не жаліюся, а розповідаю як важливо бути й далі разом, як важливе його крило зараз для мене. Ввечері, коли діти заснули, чоловік підійшов до мене з обіймами й сказав:
– Я прочитав твого листа пробач мені за все ще так я ніколи не плакав як сьогодні ці слова різали моє серце, я справді не помічав важкості твого піклування, як багато сили забирають діти, я ображався що ти про мене забула, а виявилось що я не правильно поводився, я справді зрозумів пробач благаю..
-Я не тримаю образу, просто хотіла достукатись і мені це вдалося.
Тоді розуміла що на мою голову не впаде манна небесна, але хоча б звичайна підтримка точно буде і нам є над чим працювати. Пройшов невеликий відрізок часу я стала більше приділяти собі увагу й чоловік це помічав , навіть більше став робити компліменти, внас все налагодилось , головне не мовчати про те що турбує ось стало головне правило нашої сім’ї
