У невеликому містечку жив одинокий чоловік Микита він вже давно втратив дружину. Вона сказала, що жити з собаками і котами не збирається й постійно наголошувала, що ця оселя їй нагадувала зоопарк. Микита був доброю людиною й ніколи не міг пройти повз коли бачив безпритульне кошеня чи собаку. Вин їх годував і залишав в себе.
Одного разу Микита пішов вигулювати собаку Гранда це порода Веймаранер він йому дістався від сусіда Василя який вже давно виїхав за кордон.
Коли Микита йшов він курив сигарету дим розлітався в повітрі. всі думки були світлими та чистими, але раптом несподівано в Микити почалася носова кровотеча, чоловік розхвилювався, зблід, в нього почала сильно крутитися голова, чоловік присів на обочині дороги. Перехожі спішили й ніхто не звертав уваги на стан Микити.
Гранд розумів що його господарю зле і йому потрібно допомогти. Пес почав сильно гавкати й люди звернули на зігнутого Микиту швидко викликали швидку медичну допомогу. Але в той момент коли забирали Микиту всі забули про Гранда.
Микита пробув в лікарні 5 днів оскільки в нього виявились проблеми з тиском. Відчайдушний гранд не втрачав надію і чекав на тій самій вулиці де його господарю стало зле. Були дні коли йшов сильний дощ, але пес не зрушував з місця. Перехожі частенько давали собаці їжу і навіть були такі випадки коли хотіли прихистити Гранда оскільки це не простий пес один з найвизначніших порід зі сріблясто-сірою гладкою короткою шерстю. Веймаранер — найвища з мисливських порід. Ці собаки витончені, швидкі й витривалі. Але окрім цих якостей він дуже мудрий й не вівся на значну увагу людей.
Коли Микита розумів що йому краще в лікарні написав відмову від перебування в стаціонарі й перше що він зробив то зібрав речі й поїхав на місце де залишив собаку. Він швидко біг до тієї вулиці й нарешті побачив сумного, худого собаку Микита голосно вигукнув:
– Гранд друже, я вже тут іди до мене мій вірний пес.
В гранда загорілися очі він летів зі всіх сил. Микита з Градом обнялися і пішли додому.
