Ми з чоловіком доволі активні люди любимо подорожувати, їздити в різні музеї, на екскурсії й багато чого пізнавати нового. Але найбільше ми любимо ходити в гості до наших сусідів вони тільки переїхали. Я скажу таку розкіш вже давно не бачила як у них, до того ж вони дуже приязні постійно запрошують до себе ми то снідаємо разом, або ходимо на вечерю до них. Й головне, що до них ми приходимо без дзвінка й ніколи нічого не приносимо їжу та випивку, адже в них все є тоді для чого нам тратитись. Вони дуже відомі бізнесмени, а я працюю санітаркою в стоматологічній клініці, чоловік сантехнік. До себе Олександру та Веніаміна не запрошуємо адже живемо убого, ще ремонт був зробленний в радянські роки, але нас поки таке влаштовує.Вони ж до такого не звикли, тому не хочемо травмувати їхню психіку.
Вчора зателефонував наш сусід Веніамін і попросив Андрія допогти, щоб той поремонтував кран у ванній кімнаті, я ж одразу наголосила:
-Андрію не буть дурним, якщо сусіди будуть давати гроші ти не соромся бери, а якщо не пропонуватимуть ти їм натякни, що типу я старався й за роботу потрібно віддячити!
-Таня, але якось не гарно ми ж дружимо
-Дружба дружбою, а бізнес то окрема справа!
Чоловік пішов все зробив сусід промовчав за гроші, Андрійові було не зручно щось казати й він прийшов додому з порожніми руками, я звісно розсердилась й зателефонувала до Веніаміна:
– Шановний сусіде я розумію що ми друзі, але за роботу треба платити!
– Вибачте, я забув віддячити, яка вартість роботи?
– 1500 гривень, це як сусідові!
– Ахах.. дійсно така сума як для справжніх сусідів, скиньте реквізити я вам відправлю..
Тоді я не вагалася та одразу відправила номер картки.
Сусід скинув те що мав я зразу пішла на базар скупилася на два дні вперед. Якось того вечора нам було сумно і ми вирішили зайти в гості до сусідів.
Як завжди я не телефонувала, щоб повідомити про свій візит, ми підійшли до сусідів почали дзвонити в дзвінок, але ніхто не відкривав. Але я все ж стояла на своєму і довго дзвонила до трубки підійшла Олександра:
-Привіт у нас сьогодні свято день народження мого чоловіка, тут люди іншого кола спілкування, вибачте приходьте іншим разом.
-То ми що не люди? щоб ви до нас так відноситесь?
-Що ви звісно люди, але ми хочемо відсвяткувати у своєму колі без вас, розумієте?
Тоді я по-справжньому образилась на них і вирішила більше не приходити оскільки вони рахують себе кращими від нас.
А ви як вважаєте чи є різниця між багатими та бідними? Напишіть свою думку?
