Якось слалося так що моя дружина виховувалась без батьків. Вірніше у них на Лізу ніколи не вистачало часу. Спочатку мама Лізи залишила її в бабусі на все літо, а сама поїхала в Польщу на заробітки, пізніше приїхала й перевезла всі речі Лізи й сказала що тепер Ліза постійно буде жити в бабусі. Батько Лізи постійно відпочивав з новими жінками і йому було не до Лізи він мало коли згадував про дівчину й бабуся старалася не нагадувати про батька.
Коли дівчинці виповнилось 16 вона теж хотіла поїхати в Польщу до матері, але та сказала що Ліза лишалася в Україні оскільки Ольга Степанівна знайшла своє кохання й місяця для Лізи в її домі немає.
Тоді й на її шляху з’явився я мені було дуже бол_яче слухати її історію, я тоді дуже жалів дружину як важко прийняти що ти не потрібен своїм батькам.
Ми зустрічались 3.5 роки я відчував що це моя друга половинка і я хочу жити з Лізою, тоді ми приїхали в мою квартиру, моя мама з татом з розумінням віднеслися до нашого вибору. Мама навчала Лізу пекти торти, запіканки, та різні смаколики. Вже за 5 місяців ми взнали приємну новину що Лізка вагітна, й в нас буде хлопчик. Ми дуже чекали на цю дитину.
Ольга Степанівна сприйняла цю інформацію нейтрально їй було всеодно чи вагітна Ліза, чи ні.Коли народився Дамір мої батьки дуже багато вклали, вони не спали ночами колихали нашого малюка, оскільки кольки були дуже сильні, потім він почав сильно багато повзати бігати й всі ці різні моменти втомлювали мою дружину і мене ми ніколи не думали що з дитиною можна так сильно втомити.
Коли виповнився Даміру рочок вирішили відсвяткувати таку подію. Звісно ми запросили друзів, хресних, та батьків та не забули про маму Лізи вона приїхала зі своїм Пйотром купили онуку машинку й поклали в конверт гроші. Коли бабуся Ольга Степанівна намагалася знайти контакт з дитиною той відторгав її увагу й постійно плакав. Мати Лізи нестримно сказала:
-Ви якусь плакс_су виховуєте, а не хлопчика!
-Мамо що ти говориш?
-Свахо, а ви чому дітям нічого не підказуєте, бачите дитина дик_ка.. куди ваші очі дивляться!?
-Ольго Степанівно, тут ви перебільшуєте, я вклала у свого онука на рівні з дітьми, скільки ночей не доспала, а ви ні разу не приїхали, то чому наш онук має бути з вами добрий? ви чужа для нього! що там за внука говорити ви до своєї дитини не приїжджали з юних літ, а тут внук..
Між мамою і свекрухою спалахнула сварка ми з чоловіком не знали як заспокоїти жінок всі гості були сконцентровані на сварці наших мам.. врешті моя мама зібрала речі й пішла зі свята, вона забула про мене й забула попрощатися, мені було соромно за неї, але такі реалії життя.. Ми продовжили веселитися. Зараз Даміру 12 моя мама стала добрішою почала запрошувати онука в Польщу і навіть запропонувала, щоб Дамір закінчив медичний університет в Польщі за навчання пропонує сама оплачувати, я звісно проти такого рішення, адже сина буду рідко бачити, але Демі дуже хоче цього і я думаю що не варто заперечувати. Ми по трохи почали налагоджувати стосунки, мама навіть просила вибачення за втрачений зв’язок, я пробачила її, адже вона моя мама, якби не вона не було б мене…
