Борис невеликий період часу стажувався в мене на фірмі. Я бачила його мудрий погляд та працьовитість. Тоді відчувала, що він буде моїм працівником, оскільки всю інформацію ловив на ходу.
Сьогодні дуже дощова погода, я прийшла пізніше й в ліфті зіткнулася з Борисом та його сином Олегом, я випадково підслухала їхню розмову:
-Тату ну чому ти не купив мені ту булку з корицею, я так її люблю, вона ж не дуже дорога?
-В нас обмежена кількість грошей, я не можу зараз її купити отримаю зарплату тоді обов’язково куплю.
Я стояла й бачила як хлопчик заплакав, в той момент і в мене потекла сльоза. Подумки порахувала, що до Борисової зарплати лишилося 10 днів. Я прийшла вкрай схвильована розмовою Бориса і його сина, швидко провела нараду й вибігла в нашу кафешку де продають різні смаколики купила ту саму булочку з корицею, взяла солодощів й каву для Богдана в конверт поклала 3000 грн авансу й піднялася в кабінет, зателефонувала до Бориса.:
-Борис ви зайняті? Підійдіть в мій кабінет
Чоловік був вкрай збентежений, адже я не часто запрошую працівників у свій кабінет
-Щось трапилось? може ви хвилюєтесь через те що я сина привів? він просто захворів і його немає на кого залишити…
-Все добре, візьміть цей крафтовий пакет, це для вашого сина, а ось вам аванс на перед до зарплати, гарного робочого дня.
Я побачила як заблищати очі в Бориса він майже заплакав..
-Дякую Вікторія Валеріївнави маєте добре серце, я ваш поступок назавжди лишиться в моєму серці й пам’ятайте, що я ніколи вас не підведу .
– Надіюсь на вашу клопітку роботу!
Тепер з Борисом ми справжня команда я відкрила ще один офіс й поставила його керуючим, а рада що він зустрівся на моєму шляху.
