Я сам родом з Львівщини, всі наші свята я проводив в сімейному крузі та знаєте тепер я більше ціную родинний затишок і бесіди з близькими мені людьми ніж колись у дитинстві.
Як зараз пам’ятаю до нас приїжджали всі брати, сестри батьків, мої хресні батьки та їхні дітки, вся ця родина любила гарно посидіти й за собою залишити купу непомитого посуду. Мої батьки добрі люди, але вони завжди привчали мене до обов’язків,прагнули щоб я був постійно у справах то картоплю чистив, або часник з цибулею приніс, чи підлоги мив, але найбільший тягар палав на мене коли мив гору посуду, я тоді плакав й сердився одночасно мама завжди стояла поруч біля мене й говорила:
– Сину ти погано миєш в тебе що руки не з тої сторони виросли?
– Мамо не хочу це робити, мені надоїли ці ваші обов’язки!
– Потрібно сину, адже я сама не впораюсь..
Я дорослішав і скільки я не благав купити посудомийку, ніхто мене не чув. Мама говорила що це пуста трата грошей, тато запевняв що це не економно, буде великий розхід води.
Зараз я відійшов від своїх батьків оскільки мені виповнилось 18 і я наважився орендувати квартиру, тоді розумів що ми хочемо відпочити один від одного. Тепер я працюю барменом у місцевому кафе і знаєте що я зробив коли отримав свою першу зарплатню? я купив посудомийну машину для мами, спочатку вона бурчала що така дорога і нащо їй така дорога річ, але коли вона спробувала вона цілувала мені руки й говорила, як погано що раніше не купила таку хорошу річ.
Я щасливий що тепер ніхто не буде мити посуд, а зі всім справиться посудомийка. Мабуть, ця історія з посудом відкладеться в моїй голові як травма, але що зробиш таке життя від нього нікуди не дінешся.
