Вранці я йшов на роботу пішки оскільки моя машина в неробочому стані це була 8:40, я курив сигарету й випадково побачив як на половину роздягнута дитина вигукувала : «Мамо, мамо.. відчепися від мене..» його одяг валявся на землі, а портфель відлетів прямо мені до ніг.
Тоді я подумав що мама хлопчика кудись відійшла, а її дитину хотів викрасти якийсь незнайомець. Я запитав чи все в порядку, у відповідь почув від маленького хлопчика :
– заберіть цього навіженого, він не адеква_ний..
-Що ви робите з дитиною ?
-Відчепися, йди собі, я ж тебе не чіпаю..
Тоді я сердито схопив хлопця за його одяг відвів його силоміць до стіни будівлі й почав запитувати що йому потрібно від дитини оскільки точної відповіді не почув від нього та дитини..
-Що тобі потрібно від цього хлопчика? Ти хто йому? Де його мама..?
-Шановний охолоньте, це моя справа..
Я продовжив тиснути на нього, але він продовжував ігнорувати мої слова, аж тут не зрозуміло звідки взялася мама хлопчика:
_-Богдане чому ти не на гуртку що трапилося Денис ? я ж попросила його тебе відвести..
Я одразу ж відпустив хлопця:
-Це ваш знайомий ? він супроводжував вашу дитину?
– Так це мій племінник, він щось зробив не так?
– Все добре просто коли я йшов дитина була стривожена й голосно гукала вас, тоді я подумав що вашого сина хоче викрасти якийсь незнайомець.
-Мені дуже приємно що є ще на світі такі не байдужі люди як ви, але ви затримуєте мого сина, тепер, мабуть вже не доцільно вести його на той гурток, адже до завершення залишилось 25 хв. Розумієте мій син не дуже гарно поводить себе коли щось не хоче робити, й скільки йому не говорила що не варто знімати одяг, кричати, все марно…
Тоді мені стало не зручно за себе, адже я хотів як краще.
Я почав перепрошувати перед всіма, але мама дитини була розуміючою жінкою, а Денис ні слова не промовив у відповідь, я вирішив довго не затримуватися й пішов дальше на роботу. Мені сьогодні було по справжньому встидно за свої дії.
