Я кохаю свого чоловіка й ніколи подумки не могла уявити, що зраджу йому коли- небуть з іншим. Але коли ми прожили 10 років разом наші почуття приїлися, гормони не сприймають один одного так як колись, до того ж наші стосунки це як відкрити книжку й прочитати за 5 хв., або випити чашку щоденної кави. Все це настільки приїлося що хотілося цю буденність розбавити. Я працюю менеджером на фірмі по виробництві какао, у нас дуже багато молодих амбіційних хлопців. Чого вартий їхній погляд, а ці жарти які підіймає настрій, все це настільки чудово що мені іноді не хочеться повертатися додому.
Я приховувати не буду — мені зараз 36, і я закохалася у 23 річного хлопця Олександра. Спочатку це здавалося мені несерйозним, трохи дивним і навіть незручним оскільки в нас така солідна різниця. Як таке можливо подумки тоді думала я? Це було як несподіваний спалах, що розірвав моє звичне життя на частини.
Олександр був симпатичний, активний і впевнений у собі хлопець і головне з іскрою в очах. Він говорив про життя з таким ентузіазмом, якого я давно не чула. Я давно призабула як це — бути поряд із людиною, яка бачить майбутнє з цікавими перспективами та ідеями. У наших розмовах було все: від легких жартів до глибоких тем які хвилювали нас обох.
Одного дня я зрозуміла, що закохалася по справжньому в Олександра. Це було важке усвідомлення, адже як можна закохатися в молодого хлопця, коли ти вже у шлюбі й твоє життя начебто стабільне й визначене? Спочатку я намагалася боротися з цим почуттям, переконуючи себе, що це лише тимчасове захоплення. Але воно тільки ставало сильнішим.
Наші стосунки з Сашею зростали, і я почала проводити з ним більше часу, вигадуючи для чоловіка різні причини мого спізнення додому. Але цей обман ставав все важчим для мене, я все більше хвилювалася, щоб він нічого не розсекретив. Я відчувала провину перед чоловіком й розуміла що поступаю не красиво.
Та одного вечора він усе дізнався, коли без дзвінка чекав мене з роботи, тоді я за ручки вийшла з роботи з Сашою, він міцно цілував мене в губи, Борис спокійно спостерігав сидячи в машині, я з далека побачила його машину й розуміла що рано чи пізно він мав це побачити.
На дисплеї екрана я побачила дзвінок від Бориса без вагань відповіла:
– Маргарита ти куди зібралася ти забулася що ти в шлюбі?
– Пробач, але я кохаю його..
Після цього пролунала тиша чоловік поклав трубку, він не став заперечувати моєму коханню, а прийняв все як воно є.
Після вечірньої прогулянки повернулася додому, чоловік збирав речі, я не стала його затримувати й просто чекала коли він піде. Пройшов час я в шлюбі з Олександром у на 3 маленьких діток , з Борисом я підтримую дружні стосунки, хоча він на мене ображається.
