Днями Наташа дізналася, що вагітна, і світ навколо неї перевернувся, адже вона не так мріяла у своїх думках. Вона думала що все буде по іншому: розкішна весільна сукня, круїз по світу, аж потім дитина, але все закрутилося з хлопцем із сусіднього двора Артуром, він красунчик – спортивне тіло, сам вміє показати себе, ну все є при ньому. Наташа одразу захотіла зустрічатися з Артуром, вона сліпо довіряла словам які він розказував. Але одного разу Наталія прийшла до Артура з радісною звісткою та повідомила що вагітна, хлопець коли побачив тест одразу сказав що не готовий прийняти таку новину й кинув її з того часу Наталія залишилася одна. В розпачі й без надії на підтримку, Наташа не знала, що робити далі адже батьки нічого не знають. Її мучили страхи й невпевненість у майбутньому. Оскільки вона розуміла, що тепер немає сильного плеча й нікому звалити свої проблеми .
В цей час вона прийшла до мене з новиною, адже ми частенько ділилися секретами. Я хоч і не рідний брат Наталії, але люблю її більше як рідну.
Наталія довго плакала й немога вимовити слова, я заспокоював її, й не знав що сказати, адже не розумів яка ситуація. За трохи часу Наталія все ж заспокоїлась, зібралася з думками й розказала:
– Ігор як мені діяти, я в безвихідній ситуації, тест на вагітність показав 2 смужки..
– Наталя це супер! Я тепер буду дядьком? А може хресним?
– Я боюсь народжувати, адже батько дитини відмовився від нас, а батьки як взнають будуть в розпачі..
– Я маю вихід, скажімо, що я батько дитини, я справді люблю тебе, а ти мене з часом полюбиш, що скажеш?
– Але я не хоч ускладнювати твоє життя своїми проблемами..
– Повір я буду щасливий, чесно..
Тоді ми всім розповіли, що я батько дитини,з часом розписалися, Наталія народила дитину. Я став офіційним батьком дитини,зараз все добре, я справді щасливий, що доля так склалася, адже Наталія прекрасна жінка й мама, я люблю їх обох.
Днями з’явився біологічний батько дитини, повідомив, що хоче стати офіційним батьком й бажає, щоб син знав свого справжнього батька, ми з Наталією проти таких відносин, але Артур сказав, що буде подавати в суд. Тепер ми з Наталією не знаємо як правильно діяти, адже дитина ще маленька й може травмувати психіку. Що ви можете порадити?
