Сашко стояв біля вікна, вдивляючись у небо де кружляє ключ птахів, вони танцювали танець. Його думки блукали далеко в дитинство, коли ще були живі батьки, які безмежно любили його. Але одного дня його життя змінилося назавжди .
Після уроків по Сашка прийшла його тітка Ольга з прикрою новиною, де повідомила що батьків не стало і тепер вона буде його офіційним опікуном.
Спочатку він думав, що знайде там хоч трохи тепла та розуміння. Але реальність виявилася зовсім іншою, любов матері та батька не замінить ніхто. У тітки Ольги було дві доньки, Марія та Олена, яких вона любила понад усе. Їхнє життя було наповнене сміхом, подарунками та безтурботністю. Сашко ж залишався в тіні, неначе був чужим у цьому домі, всі його виганяли зі своїх кімнатах, спав він на кухні на дивані. День за днем, тиждень за тижнем йшли не помітно, він відчував себе все більш ізольованим, оскільки після школи йому забороняли гуляти з друзями, грати в футбол. Тітка Ольга змушувала його виконувати всю важку роботу по дому: прибирати, прати, вигулювати собаку. Він працював з ранку до вечора, не отримуючи ані слова подяки. Мало того, вона часто ставилася до нього з холодністю та байдужістю, що розбивало його серце ще більше, постійно казала якщо ти будиш лінитися відправлю тебе у притулок для діток.
Одного вечора, коли він, змучений, присів відпочити, тітка Ольга була дуже доброю, посміхалася питала чи добре почувається її улюблений хлопчик, в руках у неї були цукерки та якісь не зрозумілі папери. Вона сказала, що це документи для оформлення спадщини, і що він має підписати. Сашко, не підозрюючи нічого поганого, погодився. Але пізніше з’ясувалося, що ці папери були документами про передачу його квартири тітці Ользі та її сім’ї.
Зрозумівши, що його обманули, Сашко відчув що зробив помилку. Подумки він думав єдине що у нього залишилось від батьків це квартира, яку тітка Ольга хоче відібрати. Зрештою Сашко дочекався пізньої ночі, почув що всі сплять. Увійшов до кімнати тітки взяв папку з документами та швидко побіг у туалет. Для безпеки двері закрив на замок, відкриваю чи документи він побачив витяги з квартири, та документи про те що Сашко добровільно дарує тітці свою трикімнатну квартиру. Останні документи він порвав і викинув в унітаз. Зібравши невелику сумку Саша поклав оригінали на квартиру та ще декілька необхідних речей, тоді він розумів, що залишатися в цьому домі є небезпечно. Він швидко вийшов з квартири, це була 4 ранку на дворі темно і холодно, тоді йому було по справжньому страшно, він не знав куди йти, але розумів що йому вже 16 і він повинен впоратися.
Хлопець не спав всю ніч, все гортав вакансії з роботою, й натрапив на вакансію двірника, з місцем проживання. З великим хвилюванням Сашко набрав номер, вказаний в оголошенні.
— Доброго ранку, це щодо вакансії двірника
— Доброго ранку, — відповів чоловічий голос на іншому кінці. — Ви маєте досвід роботи двірником, ви відповідальний хлопець?
— Ні досвіду немає, але я готовий навчитися, я дуже відповідальна людина. Мені дуже потрібна ця робота
— Добре, Сашко, в нас є місце для проживання, але воно дуже скромне там лише ліжко 2 тумби та телевізор. Запам’ятай я людина точна і для мене важливо це відданість і старанність думаю ти мене зрозумів? Коли ти зможеш приступити?
— Хоч зараз, — відповів хлопець, відчуваючи надію на прихисток.
– Адресу напишу, чекаю зустрічі
Сашко записав адресу і побіг туди, попри холод і втому. Він відчував, що життя дає йому шанс, і він не може його втратити.
О 10 годинні прокинулася тіста вона побачила що на кухні немає її племінника. Одразу почала телефонувати, хлопець знав хто телефонує, підняв трубку, щоб почути що скаже тітка:
— Сашко, де ти дівся? Ти пішов в магазин за продуктами? Чи ти втік?
— Тітко Ольго, я більше не можу жити з вами, життя у вашому домі для мене нестерпне й дорого ви мене обманули, хотіли привласнити моє майно, яке залишилось від батьків
— Сашко, ти не розумієш, ти — частина нашої родини, ти не правильно все зрозумів, повертайся додому, ми чекаємо на тебе !
– Більше ноги не буде моєму у вашому домі бувайте.
Він завершив розмову і видихнув. Попереду його чекало нове життя, і хоча він відчував страх, разом із тим він був сповнений рішучості для відкриття нового життя.
