Моя донька зі мною завжди була відвертою іще з дитинства ми побудували дуже добрі, довірливі відносини. Оксана ніколи не мала від мене ніяких секретів. Та зараз моя дівчинка виросла і довірила мені такий секрет, від якого я не можу спати, ні вдень, ні вночі не знаходжу собі спокою.
Річ в тому, що вона вже п’ять років зустрічалася з хлопцем Юрієм. Ми з ним гарно ладнаємо, він дуже надійний, хороший хлопець. Після таких довгих років, вони вирішили узаконити нарешті вже свої відносини. Я давно знайома з його батьками, ми були раді за дітей, готові були оплатити їм весілля, але діти сказали, що вони самі все організують і оплатять. Для цього вони навіть поїхали за кордон, заробляли кошти, адже хочуть організувати пишне весілля.
Моя донька Оксана із-за кордону повернулася на місяць раніше за свого нареченого. Приїхавши вона зустрілася зі своїми друзями. І одного ранку вона прийшла до мене доволі засмучена і розповіла таке, що на зустрічі з друзями був її однокласник Андрій, що подобався їй ще давно в школі. Вони обоє хильнули зайвого, ту ніч вони провели разом. На ранок домовилися не згадувати про це, адже обоє мають других половинок, в обох наближаються весілля. Оксана жалкує про скоєне, та боїться втратити її Юрка. Я їй порадила аби вона це забулася, виговорившись мені вона неначе з того часу почувається більш спокійніше.
Після повернення Юри із-за кордону, Оксана з ним прийшли до мене з новиною, що я стану бабусею. Я була звичайно рада, запитала який термін і вони повідомили, що трішечки більше як місяць. Коли Юрко пішов до своїх батьків, Оксана залишилася зі мною і тоді вона мені сказала, що насправді термін трохи менший і він збігається з тим, що дитина швидше всього Андрійова.
Оксана навмисне збрехала, бо боїться його втратити. Я ж тепер дуже хвилююся, адже розумію, що на мені висітиме чужа таємниця, хоч вона й моєї доньки. Якщо мені так важко, то я навіть не можу уявити, настільки важко на душі моїй доньці, адже це таємниця, яку потрібно пронести через все життя.
Юрка мені дуже шкода, що ми йому брешемо, він просто прекрасна людина. Але й доньку я не маю права осуджувати, бо в житті всяке буває. Тепер чекаю народження онука, та молю Бога, щоб він був схожий на мою доньку.
