Ми з моєю сестрою Олею двійнята, але абсолютно з різними характерами та поглядами на життя. Так сталося, що лише до одинадцятого класу ми були майже у всьому однакові, а тоді наші шляхи та погляди можна сказати розійшлись. Ми звичайно спілкувалися, але не так, як раніше.
Ми навчалися на різні професії, після інституту я вийшла заміж, а моя Оля почала будувати кар’єру. Скажу одразу, що мама завжди була на моєму боці, завжди говорила, що я роблю вірно, що так і має бути – навчання у школі, здобуття професії, а тоді сім’я, діти.
Оля ж після інституту обрала свій шлях, вона одразу сказала, що вона не бачить себе в ролі матері. При цьому вона обожнює моїх доньок, а вони в її лиці завжди знаходять підтримку та розуміння. Заміж вона також сказала не вийде, пояснила, що не бачить в тому толку. Скільки пам’ятаю я скандалів з цього приводу, адже завжди на сімейних святах мама говорила Олі, що поглянь на Лесю, Леся все робить правильно, у Лесі все як у людей, а ти як не від світу цього.
І ось уже ми відгуляли своє сорока п’ятиріччя. Це єдина традиція, яку ми не порушували всі сорок п’ять років – святкувати разом. В кінці вечора ми залишилися з нею у двох, сиділи розмовляли та підводили такі собі невеличкі підсумки нашого життя, а чого ми досягли за цей час.
Я по суті після того, як тільки вийшла заміж уже нічого й не бачила. Лише сім’я та діти, мене навіть стажу робочого майже немає я поглинула себе сімейними турботами. А два роки тому чоловік від мене пішов, сказав, що я нудна та прісна, а він хоче біля себе бачити активну і сповнену енергії жінку. В той час як моя Оля відвідала майже всі країни Європи. Та дуже багато різних східних країн.
Якщо я одягнута як стримана вчителька, то Оля одягнута як мої двадцяти річні доньки і вона говорить, що їй байдуже, що говорить оточення. Якщо я розподіляю свій сімейний бюджет так, щоб вистачило на двох дітей та ще й на ремонту у ванній. То Оля говорить, що ванній кімнаті байдуже яка в ній стоїть плитка. І взагалі Оля вважає, що життя настільки швидко плине, що потрібно хоча б, щось встигнути побачити в цьому житті.
І дійсно я нічого не встигла побачити, я навіть з країни своєї ніколи не виїжджала. Та що там з країни, навіть в іншу область відколи заміж вийшла. Я за двадцять років подружнього життя навіть на морі не була, бо все ніколи все діти, турботи, сім’я. А останні роки пошуки роботи та намагання прилаштуватися без досвіду.
І от якщо раніше філософія життя моєї сестри мені здавалась дивною та неправильною, то зараз я розумію, що вона єдина правильна, бо життя дійсно швидко плине. А я більшу частину прожила його для когось, для батьків, для чоловіка, для дітей. Думаю, що ще матиму час щось змінити у своєму житті на краще.
