Я завжди вважала себе важливою частиною своєї сім’ї пов’язаною невидимими нитками любові та спільної історії. Мої стосунки з матір’ю Галиною були не завжди гладкими, бували дні коли її мама не розмовляла, або ж відмовлялася допомогти, але й були хороші моменти такі як спільні традиції, поїздки на відпочинок, вітання з днем народження.
Тому, коли я вирішила подарувати батькам на свій день народження тест ДНК — це не було як щось не зрозуміле, це було для підняття настрою, але тоді я не очікувала побачити таку інформацію.
Результати прийшли через кілька тижнів за день до мого дня народження. Я вирішила не чекати того особливого дня і відкрила конверт разом з татом і мамою. Я бачила як почали метушитися мої батьки, а потім вони сіли на стільці і завмерли мовчки коли я читала написане в конверті намагались усвідомити те що я скажу.
Згідно з результатами ДНК, я не була біологічною донькою Галини та Василя. Моя мама зі сльозами на очах, нарешті вирішила розповісти правду, яку зберігала в таємниці понад 18 років, вона розповідала як багато старань приділили з батьком, щоб народилася дитина навіть штучне запліднення робили все марно нічого не вдавалося. Це дуже засмучувало їхню сім’ю й до того ж бабуся тиснула на неї що Василь взяв безплідну жінку. Тоді вона відчувала себе спустошено, коли бачила як подруги раз за разом народжували діток.
Але одного її троюрідна сестра Божена, яка вже мала шістьох дітей, дізналася, що вагітна знову. Шоста сьома дитина була небажаною, і Божена вирішила відмовитися від неї.
Коли дізнавшись про це, не могла спокійно стояти осторонь і упустити свій шанс стати мамою. Я тоді прийшла до неї не знаючи що сказати почала благати Божену, щоб та залишила дитину й після народження я офіційно прийняла тебе за дочку, сподіваючись, що зможу дати ту любов, яку не змогла б дати нікому іншому. Ось так ти наша донечка Ольга з’явилася в нашому житті. Ми любимо тебе безмежно і щиро як свою власну дитину, і не важливо що ти є не біологічна дитина.
В той момент розповідь від батьків по справжньому мене розчулила, вони не мої рідні.., але якби не вони мене могло б і не бути, біологічна мати Божена точно зробила б або_т. Я не знала як дальше жити з цією правдою, тітку Божені я бачила вкрай рідко напевно за 18 років 3 рази, але коли почала пригадувати наші стосунки з нею то ніякого теплого спілкування в мене не було, взагалі вона мені ніколи не подобалась вона постійно кричала на своїх дітей й звинувачувала їх що вони вкрали її молодість. Я розуміла що та правда нічого не змінить в наших стосунках і я дальше продовжую любити своїх батьків. Адже скільки років ми разом мої батьки дали мені все що я зараз маю освіту за кордоном, машину, тепло і любов, постійну підтримку, звичайно бували сварки, але я сильно не переживала відносно них.
Ця історія заставила мене ще більше любити і цінувати батьків які по справжньому за мене боролися.Ми дали собі слово що ця правда за межі нашого будинку не вийде.
