Сьогодні їхала у міській маршрутці. Чесно кажучи кожного ранку спостерігаю за новими сценами як люди сваряться за місця в громадському транспорті, то мамочки зі студентками то пенсіонерки завжди невдоволенні і просять поваги, то дівчата стоять хлопці сидять.. про це можна говорити безкінечно.
Але сьогоднішня подія була іншою, я зайшла в маршрутку місця не було взагалі, я стояла в дверях спереду біля водія сидів молодий хлопець років 25 від нього було чути перегаром, коли він сидів бабки його на всю маршрутку обговорювали:
-Такий молодий сидить зранку вже п’яний, мабуть ледар, куди дивляться його батьки?
Хлопець зберігав спокій…
Бабусі дальше продовжували його провокувати:
-Міг би встати, маршрутка переповнена жінками, а він сидить, совісті взагалі немає?
-Шановний встаємо не бачиш, я з двома пакетами їду на ринок руки відвалюються, а ти там сидиш дрімаєш!
Хлопець мовчки встав не говорячи нікому ні слова в руках в нього кулька, накульгуючи на праву ногу вийшов з маршрутки всі затихли очі в нього були сумні, погляд втомлений, а в руках було посвідчення учасника бойових дій.
Ми всі зніяковіли, ніхто не очікував такого повороту, хотілося вибачитися перед ним але двері маршрутки зачинилися. Мабуть 5 хв. в маршрутці лунала тиша вже ніхто не вступав в суперечку за місце.
Люди давайте будемо добрішими один до одного, адже у нас і так не легкий час наш….
