Мені 38 і нарешті я стала мамою. Я довго йшла до цього для того, щоб мені стати мамою. В мене були різні думки був період, коли я думала, що краще бути однією, пізніше я зустрічалася з дуже юним хлопцем йому тоді було 19 мені 28, ми обговорювали питання дітей і дійшли висновку, що краще взагалі не народжувати. Пізніше я познайомилась з Олегом і моя думка кардинально змінилася, я хотіла сім’ю, затишок, народити дитину. До нас частенько приїжджали батьки та постійно задавали питання коли їм подаруємо онуків.
Я вже справді була налаштована на народження первістка, але доля все відкладала це бажання. Тоді я 7 років лікувалася, їздила в монастир і знаєте чудо все ж таки є я завагітніла. Наші батьки були дуже щасливі ще тоді уявляли як будуть няньчитися. Але такого повороту долі ніхто не очікував як виявилось на УЗД у мене трійня, від почутого трішки перелякалася, як з ними справлятися. Але батьки заспокоювали казали, що допоможуть.
Ось настав той день пологів. Я дійсно стала мамою 3 прекрасних хлопчиків. Всі вони одинакові й водночас різні. В когось носик більший, в одного щічки худіші, в третього губки великі. Як це прекрасно.
Чоловік не відходив ні на мить. Вдома на мене чекали мої батьки і свекри всі бавилися і начебто все було добре. Але за тиждень після хрестин всі кудись ділися. Всі стали дуже зайняті коли просила допомогти посидіти то всі боялися залишитися хоча б на мить оскільки боялися відповідальності.
Мама постійно говорила що прийде побавитись, глядіти вона не наважувалась, свекруха казала, що вже забула як з малими дітьми поводитися, а тато і свекор все скидали з себе відповідальність, що це не чоловіча справа .
В загальному я з чоловіком прожила 1 рік як в пеклі добре що хоч молока вистачало на 3 діток, в основному всі кошти йшли на підгузки і їжу. Після року ставало не ліпше, дітки почали ходити всі розбігалися в різні сторони, добре що в нас приватна територія, ворота закрили і хай досліджують світ.
Коли моїм діткам виповнилось 1 рік 3 міс. Я вирішила завершити лактацію. Чоловіка вирішила не турбувати та не залучати в процес завершення лактації, адже він і так зранку до ночі на роботі, а в ночі постійно встає до діток, щоб мені допомогти. В перший день думала сама справлюсь, але все пішло не по плану, стала себе погано почувати температура піднялася до 39 С, мене всю трусило, голова розколювалася, груди набрякали. Зателефонувала мамі, щоб та підтримала мене та посиділа з моїми дітками, вона сказала, що з батьком застудилися зараз не може і не хоче діток наражати на небезпеку тому краще якщо вони з батьком ізолюються від нас. Думала що хоч свекри не підведуть, але і ті сказали, що зараз у свекрухи на роботі завал студенти закривають сесію і вона ні як не може допомогти оскільки з роботи приходить о 20 годинні вечора. А свекор боїться брати відповідальність, адже ніколи не глядів таку кількість дітей.
Чоловік розумів на скільки це все серйозно і прийняв рішення відпроситися з роботи на 3 дні. Олег як справжній тато взяв всю відповідальність на себе, тоді я зрозуміла що мій чоловік найкращий і рівних йому немає. Тепер нашим діткам по 8 років і я по-справжньому щаслива мама і дружина. Адже важкі ситуації роблять нас сильнішими і мудрішими. Тепер можу з гордістю сказати дякую життю за уроки.
