Так сталося що ми з чоловіком довго чекали на дитину все ніяк не могли народити поки не почали вести правильний образ життя і врешті в 42 в мене з’явилася моя кровинка донечка якій дала ім’я Ліза. Я плекала Лізку з самого дитинства й вкладала в її таланти з малих літ все про що вона мріяла. Вона думала що стане відомою гімнастко, скільки конкурсів ми об’їздили скільки медалей отримали, в мене відчуття було гордості й водночас мудрості коли донька йде по щаблях вгору.
Але в 18 моя талановита дівчинка сказала що більше цим займатися не буде й що вона виснажилася від постійних тренувань, їзди й незрозумілих конкурсів.
Я просила не гарячкувати, адже це на перспективу.Але вона мене не хотіла чути.Тренер теж бив тривогу, адже якщо вона зараз все закине вона не поїде на всесвітній чемпіонат.
Ми з нею про це мріяли з першого дня коли її туди привела.
Я вирішила прийняти її вибір, адже все колись має початок і все має кінець.
Я почала тепліше відноситись до доньки розпитувала які подальші плани, як вона себе бачить в житті.
Донечка відповіла поки піде працювати логістом на одну закордонну фірму, а там життя покаже.
Я розуміла що їй потрібно побути одною й тихо вийшла з кімнати.
Ліза пропрацювала 2 тижні я бачила як донька розквітала на очах, вона знову взялася за гуртки тепер вона освоює малювання.
В картинах які малювала Ліза можна побачити її стан душі там була квітуча весна, кохання,чоловічі портрети, я розуміла що тепер моя донька сяє від закоханості тоді вирішила не затягувати зі своїми питаннями і сказала все як є:
-Лізка ти закохалася, бачу такі картини малюєш…
– так мамо закохалася в нашого сусіда Матвія..
– це той що його мама на заробітках все життя, а вони з батьком безробітні?
-так, але він працює у себе вдома фрилансером.Більше того я від завтра їду до нього жити.
Я трохи забила тривогу, адже що вона біля матвія отримає купу хатньої роботи а потім теж на заробітки поїде, щоб забезпечити цих ледарів.
Й вирішила сказати:
-Лізка ти мене пробач, але цей хлопець тобі не пара я проти щоб ти переїжджала до нього.
– я сама оберу свій шлях і ти мені не вказуй
Вона в той же момент пішла збиратися, за 30 хв. Її у квартирі не була, мало того вона навіть забула попрощатися. Я намагалася налагодити з нею контакт, але дитину як підмінили тепер вона уникає зустрічей, моїх дзвінків це все триває 7 місяців.
Я вирішила переступити через цей бар’єр й завітала до них в гості.
Мене налякала картина де моя донька на 5 місяці вагітності миє вікна, а її чоловік з батьком крають ігри на приставці.
-доню моя хіба ж ти про таке життя мріяла, стільки ми з батьком в тебе вкладали а ти обрала такий для себе не зрозумілий шлях?
-Мамо припини, ти прийшла тут всіх розсварити
- Ні я прийшла мирно поговорити, але бачу тут буде інша розмова
Тоді я такий переворот зробила вони ледарюють а доня моя пахає , в них совість є? чи в своїх іграх вона там сплавилась.
Тепер вони мене на поріг не впустять, донька ще більше розсердилася, але я не слі_па бачу як вона змарніла виглядає худою й втомленою, я просила вибачення, але вона не пробачає. Я у відчаї не знаю як діяти може ви мені щось підкажете?
