Наш шлюб з Любомиром щойно розпочався разом ми прожили 2 роки, я завагітніла й Любомир не мав куди діватися й запропонував руку й серце, звісно я погодилась.
Час космічно швидко летів, й непомітно підкрався 9 місяць вагітності. Народжувала я в пологовому, це було нестерпно, але мій чоловік міцно тримав мене за руку й говорив, що я сильна ще й не таке переживу. Той момент особливого значення цим словам не придала, але з часом зрозуміла для чого мені сила духу.
Виявляється мій чоловік постійно шукає собі дівчат, щоб перезавантажитись, відновити сили. Цого він не приховує й сам мені про це розповів..
На наступний день я все ж наважилась запитати :
-Для чого ти мені зраджуєш, що в мені тне так ми й не сваримось в дома порядок, дитина посністю на мені , ми навіть спимо окремо щоб ти не виснажувався, що я роблю не так
-Я просто втомлююсь від тебе розумієш, мені постійно потрібен хтось інший для відновлення почуттів?
В той момент я не знала як себе повести й що сказати…
– то може розійдемось? оскільки така ситуація де я тебе виснажую й ти від нас втомився, нам праще з донькою піди з твого життя?
– мені однаково, як захочеш, так і поступимо
На вулиці йшов дощ напевно в цей момент плакала моя душа, аже я залишилась в безвихідній ситуації і тут мене просвітило, що я не одна, моя давня подруга Василина постійно мене запрошує в село, цього разу наберу й повідомлю що скоро буду поживу в неї а там життя покаже.
Коли зателефонувала сказала що буде не дуже рада зустрічі, оскільки її чоловік приїхав з заробітків на тиждень, але почувши мою історію увійшла в положення.
Я зібралася й поїхала вона живе в передмісті Луцька с. Підгайці це дивовижне село відчуваю себе як в місті. Мені з дочкою комфортно гостювати в подруги, але мої кошти швидко закінчилися й до того ж моя донька захворіла пара вірусною інфекцією.
В мене була критична ситуація, й я вирішила набрати батькові дитини:
Любомир, наша дитина захворіла на інфекційне захворювання потрібна допомога
-зараз на нарада, напиши адресу відразу приїду!
Я написала й список ліківтеж додала, і дійсно мій колишній чоловік примчався за 30 хв. це було приємно що ми ще досі для нього важливі.
Любомир тримав нашу Соломійку й шепотів:
-Скучаю, я дуже скучаю, дім пустий немає сміху. Й вечеря без вас не така смачна..вертайтеся я змінився, мабуть, я тільки тепер свідомо став батьком й чоловіком коли все втратив..
-Я не знаю, що відповісти! ти ж дальше будеш зраджувати, а я кохаю серце моє рветься на шматки..
-Ні тепер все буде по іншому повір мені ще раз благаю
В той момент вперше побачила як Любомир плаче, я заспокоювала його й говорила що все буде зараз. Я простила його, адже розумію що самій мені не витягнути дитину й до того ж він дуже змінився, став тепліший, все якось стало на свої місця. Пройшло більш як п’ять років я знову завагітніла тепер у нас буде хлопчик. До речі ми знову одружилися це було неповторно ..
