Відтоді, як народився Андрій, моє життя змінилося. Його батько Леонід зник ще до його народження, і я залишилася самотньою матір’ю. Вся моя любов, увага, та сили були спрямовані на виховання сина. Я не мала часу на особисте життя, хоча, інколи відчувала самотність і бажання знайти когось, хто міг би бути поруч й пригорнути своїм сильним та надійним плечем. Але я завжди стримувала себе, вважаючи, що так буде краще для Андрія.
Я багато жертвувала заради нього, побаченями, зустрічами із друзями та іншими радощами життя оскільки Андрій був капризною дитиною й хотів бути постійно поруч. Завжди боялася, що чоловік який з’явиться в моєму житті може зруйнувати нашу гармонію і розіб’є серце сину. Тому я намагалася, відмовлятися від своїх бажань, й стала не тільки матір’ю для Андрія, але й батьком, другом, підтримкою для нього. Андрій ріс у любові й турботі, і мені здавалося, що все йде якнайкраще.
Але одного разу, коли Андрій вже був дорослим і мав своє життя, сказав мені: «Мамо, цього тижня, я не хочу, щоб ти до мене приїжджала, оскільки до мене прийдуть друзі й ми плануємо гарно провести час, а поки краще займися собою.». Його слова змусили мене замислитися, адже, він на мене цього разу не чекав. Я завжди їздила до нього, щоб поспілкуватися, прибрати у квартирі наварити смачної їжі, але тепер він вперше дав зрозуміти, що тепер не потребує моєї присутності.
Я сіла на кухні й почала роздумувати чи не було помилкою відмовлятися від особистого життя заради того, щоб не засмучувати сина? Чи варто було так багато жертвувати собою й своїм часом, коли тепер він має своє життя, свої плани, де мене там немає ?
Я зрозуміла, що потрібно було знайти баланс між материнством і власним щастям. В моєму рішенні немає нічого поганого, але можливо, варто було дозволити собі трохи більше свого простору й своїм захопленням. І тепер мені спало на думку, що нарешті в мене є час для себе, я можу вийти з подругами в кафе, прийти пізно й не переживати чи все в мене вдома гаразд, випити шампанського й співати пісні, яке ж це красиве життя, правда я вже не та й сили й бажання не ті.
Андрій завжди буде моїм сином і я для нього найкращою матір’ю, але тепер я готова дати шанс собі й жити своїм життям.
