Я одружилася з Павлом коли мені було 18.
Павло належати до категорії чоловіків які дуже ревниві.Ще тоді мені цього хотілося, адже я все життя жила без батька й завжди хотілося притулитися до чоловічого плеча, щоб хтось приділяв увагу, пестив, заступався за мною.
Але його надмірна ревнивість з часом перетворилася для мене в проблему. Він був проти мого навчання, аже він боявся що я можу закохатися в іншого парубка, потім він не хотів, щоб я працювала в колі чоловіків, бо вважав що вони мене зваблять, я так і жила в постійних стресах постійно боялася випадково на когось глянути, щоб не створити конфліктну ситуацію, адже під час прогулянок Павло відчитував мене за погляди на інших хлопців, та за іншу нісенітницю.
Я вважала що це хвороба, адже тепер він проти того, щоб я ходила сама за продуктами, а про зустрічі з подругами взагалі мовчу.
Але одного разу я запитала:
-Павло в чому річ чому ти боїшся ти мені не довіряєш?
-довіряю, але боюсь втратити..
І тут нашу розмову перервав дзвінок, Павло взяв телефон і вийшов з квартири
Мене це насторожило і я вирішила піти за ним в під’їзді на першому поверсі Павло присів на сходовій я чула як він говорив ;
– Малесенька сьогодні і не проси я не приїду взавтра все наздоженемо..
Тоді я незрозуміла що це за така незнайомка і що вона від нього хоче…
Коли він повернувся у квартиру, я запитала хто дзвонив він сказав доставка піци, я розуміла що він обманює й коли він заснув вирішила вперше за весь період життя взяти телефон для того, щоб зрозуміти хто ця незнайомка, виявляється в мого чоловіка роман з декількома дівчатами, до того ж він їм майже одне і те ж пропонує, це, мабуть щоб не забутися, я бачила як дівчата висилали йому пікантні фото, були повідомлення де він пише що безмежно кохає і сумує, та повідомлення про зустрічі в готелях..
Тоді я не розгубилася зробила скріни. Чоловіку за ранковим сніданком натякнула що все знаю, в нього вислизнула виделка й він почав переводити тему. Але його очі бігали руки затремтіли, я зрозуміла що це правда. Поки він приймав душ з його сумки витягнула паспорт й пішла в Ракс подала документи на розлучення. Повернулась о 10 годинні, й поклала на стіл паспорт, нічого не хотілося більше говорити писати, коли зібрала речі закрила дім й на виході вирішила написати есемес повідомлення бувай, ключ під вхідним коврем.
На суді чоловік намагався всілякими шляхами втримати наш шлюб, навіть адвоката найняв, але я показала повідомлення й сказала голові суду що втомилася від брехні і що вона як жінка має бути на моїй стороні. По завершенню суду, я отримала той лист, він ще в слід біг за мною, але я була підготовленна з собою взяла сусіда, який з 9 класу займається боксом, й чоловік розумів, що одне криве слово й він отримає у відповідь.
