Мій чоловік цілий день телефонує мені й каже, яка я безсовісна дружина. Все через те, що я доглядаю за хворою тіткою Вікторією. Все почалося тоді коли мені було 5 років. Батьки мої вирішили відмовитись від мене і відправили в дитячий будинок. Як я плакала просила не залишати мене там, але вони стояли на своєму. Вся проблема була в тому, що вони любили алk _оголь це і погубило нашу сім’ю.
Я кожного ранку вставала йшла до вікна молилася і чекала, що вони передумають і прийдуть по мене, але цього не ставалося..
Одного недільного ранку до мене все ж прийшли гості – це була моя тітка Віка. Я любила її вона одна хто дбав про мене, своїх дітей у неї не було, але про мене вона ніколи не забувала на свята дарувала подарунки, ми часто ходили на морозиво, а ще вона мене водила в парк розваг. Я так гарно з нею проводила час. З нею в мене були найкращі моменти дитинства.
Коли вона завітала перше, що вона сказала:
– Сонечко моя як ти ? чи ти в порядку?
– Віка чому вони мене залишили, я погана дочка?
– Ні справа не в тому. Ти на них не ображайся.., а у мене є сюрприз
Вона простягнула коробку з іграшкою там була лялька про яку я мріяла більше як рік
– Дякую тітонька!
– Ангеліно ти не сумуй! У мене для тебе є прекрасна новина, я з дядьком Валентином заберемо тебе звідси, але потрібно декілька днів зачекати.
– Дякою Вікторія, що ви завжди про мене дбаєте.
Дійсно пройшов тиждень і я вже жила з тіткою і дядьком. Все було прекрасно, моє дитинство в цій сім’ї стало неповторним, час ішов я швидко виросла, пішла вчитися професію обрала сама за власним бажанням тоді вирішила стати перукарем.
Під час стажування, до мене у крісло сів молодий хлопець Максим, він відверто соромився мене, але все ж наважився взяти в мене телефон. Пам’ятаю як зараз що він ходив по 2 рази на місяць на стрижку, а ж поки не наважився запросити мене в кафе.
З того часу ми разом, я маю прекрасних діток Тетяну Сергія, Кирила та Давида.
Ми часто приїжджаємо до моєї тітки в гості, вона обожнює моїх діток, я можу спокійно залишити їх на тиждень і знаю, що з ними все в порядку. Щодо своїх батьків їх не стало 2 роки тому, вони не виявляли бажання спілкуватися зі мною хоча, я перша робила кроки на зустріч.
А вчора до мене зателефонували з лікарні повідомили, що у тітки Віки серцевий приступ, я все кинула і поїхала в лікарню. По дорозі до лікарні в мене задзвонив телефон я відповіла, це був чоловік:
– Мені Давид подзвонив і сказав, що ти поїхала в лікарню до Віки, чого ти все кинула і поїхала?
– Максим вона моя друга мама, як я можу залишити її в біді?
– Ти зараз вдома залишила самих дітей поїхала, в клініці є спеціальний персонал який догляне за нею, тобі немає чого туди їхати, негайно повертайся додому. Тоді, я кинула трубку я розуміла що тітка чекає на мене, а за дітками приглядає сусідка до того ж вони вже не маленькі, найменшому зараз 12 років.
Можливо я погана мати але, я зробила правильне рішення, що приїхала до Віки, коли обняла її вона подякувала і сказала:
– Ти замінила мені донечку, ти щира, добра дитина дякую тобі за все
– Дякую мамо за ці слова я люблю тебе!
Ми обнялися ще сильніше, я так люблю Віку і щоб там хто не говорив я завжди буду поруч, якщо вона цього потребуватиме.
