Ми з чоловіком створили приватну ветеринарну клініку. Він головний ветеринарний лікар я його заступник й бухгалтер одночасно. Це дуже сучасна клініка, різні види операцій , стаціонарне лікування, найкращі ліки, перев’язувальні кабінети все це ми поєднали в одній лікарні. Ми пишалися нашим результатом й бачили як люди нам довіряють.
Можна сказати ми жили на цій роботі, але й ми отримували за це хорошу винагороду й задоволення. Але моє життя перевернулося в одну мить. Нещодавно до нас на роботу прийшла молода лікар інтерн. Я з першого погляду зрозуміла її наміри щодо мого чоловіка. Інна проходила в Андрія стажування, вони за останні два тижні провели більше ніж 50 операцій різної складності, я бачила як Андрій прагнув навчити Інну, але в неї особливого бажання не було вона хотіла іншого, вони все частіше ходили разом пити каву, Інна скидувала йому різні приколи з Тік-току. Я спостерігала як чоловік радіє з нею немов дитина. Мене це насторожувало і я все частіше забігала в кабінет й натякала Інні що їй пора йти до колег, але вона ігнорувала мої слова.
Тоді я не витримала такої неповаги й почала чоловікові говорити, щоб він звільнив її, аде їй не місце в нашій клініці вона не переживає за результат своєї праці, а це погіршує наш авторитет.
Тоді я сама сказала їй:
-Дівчино не пам’ятаю як тебе звати, ти бачу в пір’я вбралася тепер буде все по іншому, я слідкую за твоєю працею, й буду знімати зарплату за кожне порушення й кожну скаргу.
– Ви мене залякуєте, чи ви просто переживаєте що я заберу у вас чоловіка, він мені вже подобається, до речі я йому теж..
Тоді я кипіла від таких слів, але нічого не могла вдіяти . Андрій дальше займався з Інною, а я все віддалялася від Андрія. Найбільша трагедія була в, тому що я не могла мати дітей і саме це відштовхувало Андрія в мені.
Через місяць закінчилось стажування Інна мала сама працювати і я видихнула думала, що тепер Андрій забуде по те дівчисько, але ні він приходив на операції, а о 15 годині вони взяли за звичку кудись їздити, приїжджали о 20:00 годині, я сердилася, що це за не повага до мене, Андрій говорив що я придираюся й вони їздять на конференції.
Від сьогодні в мене відпустка, я купила білет до Венеції саме цей Вікент я хотіла там провести. Тоді зібрала речі й поїхала на відпочинок по приїзді, зателефонувала Андрію, щоб той зустрів, але він взяв трубку й сказав що не може розмовляти, мабуть був на операції. Коли приїхала в будинок за обіднім столом на мене чекав Андрій та Інна, і її безіменному пальці я помітила каблучку.
Я без слів зрозуміла про що саме зараз будемо розмовляти. Й Андрій почав з того що я найбільше боялася:
– Зрозумій правильно й сильно не суди! Інна вагітна, я не можу її залишити в такому стані й дитину без батька теж не залишу, ти впораєшся ти сильна.
– Добре, щасливо, я вас не затримую!
– Зачекай давай поговоремо про інше, будинок лишаємо тобі, а клініку залишу собі, адже я в неї стільки вклав давай домовимось ти собі щось інше відкриєш, адже нам двом тепер буде важко працювати
– Гаразд, щось придумаю
– ми справді бажаємо тобі щастя, в тебе все вийде.
Тоді вони пішли й в будинку запанувала тиша, я відчула як заскрипіли шини, це востаннє поїхав Андрій. Я знала що він ніколи не повернеться. За 6 років я зустріла Андрія в кав’ярні з сином , підійшла, щоб привітатися. Андрій дуже постарів, але я бачила як він любить Микитку. Я побажала гарного дня й пішла у свою лабораторію.
