Ще до весілля мене насторожував, мій майбутній зять Леонід. Він мені з першого знайомства не сподобався, прийшов не бритий, одяг брудний, видно що взуття теж не протер. Що це за хлопці пішли думала я. Він при зустрічі й не намагався мені сподобатися, то в носі колупався, а якщо говорив тости, то хоч стій хоч падай…
Я бачила, що він лінивий, та й по розмові було видно що він говорив краще поспати ніж лишній крок ступити. І до доньки Марії не горнувся все якось холодно у них.
Прослухала цього парубка і покликала доньку на 2 слова:
-Доню прекрасна як би прикро мені не було, але я як мама повинна тебе застережи ти, з таким чоловіком в тебе не буде нормального життя. Льоня буде сидіти все життя в тебе на шиї.
–Мамо але ж я жити без нього не можу
– ти не поспішай з одруженням, краще придивися.
Але звісно донька не послухала мене за декілька днів сказала, що буде весілля.
Я хотіла тоді порадіти, але розуміла на, що моя донька підписалася, душа була не на місці.
Тоді я зателефонувала своєму майбутньому зятеві й домовилася про зустріч.
Ми зустрілися в кафе він замовив смачну їжу для себе, я каву, тоді я почала розмову першою:
-Слухай Леонід чула новину, що у вас буде весілля.
-так мамо Люда
-Ти ж не любиш мою доньку, ти бачиш, що вона статусна дівка все при ній ти хочеш гарно влаштуватися?
– з чого ви взяли?
-та на тобі написало!
-розмова коротка пропоную 10000 доларів і ти зникаєш на завжди з нашого життя?
– хороша пропозиція, тут немає що і думати, я погоджуюся…
Після цієї зустрічі Леонід сказав Маші, що весілля не буде і він не бажає більше спілкуватися. Марія була у відчаї, я її заспокоювала, адже їй ще тільки 28 знайде своє щастя.Добре, що Леонід зник і не зломав моїй донечці життя адже, що склеїш з людиною, яка не має ні цілей, ні любові.
