Після весілля ми з Аліною вирішили жити разом із моїми батьками. Це здавалося хорошим рішенням: спільне проживання мало допомогти зекономити гроші, а також бути ближче до сім’ї, оскільки я все життя жив з батьками й свої 35 не дуже хотів кудись переїжджати. Спочатку все йшло добре, але з часом почали з’являтися непорозуміння, сварки, мої батьки як будь-то сказилися, постійно мали претензії до мене та дружини.
Моя мама мала свої погляди на те, як повинно виглядати наше спільне життя, постійно втручалася в наші розмови, наголошувала що саме до її думки ми повинні прислухатися. Вона намагалася контролювати багато аспектів нашого побуту, що створювало напруженість між нею та Аліною. Постійно придиралася, що одяг не правильно складений. Підлога погано помита, шампунь та мило не те купили, продукти не ті, в загальному все було не те. Я опинявся між двома вогнями, намагаючись знайти компроміс, але ситуація лише погіршувалася з кожним днем.
Одного ранку, після чергової суперечки між мамою та Аліною, я зрозумів, що ситуація зайшла дуже далеко й треба приймати радикальні рішення. Ми з Аліною поговорили й дійшли до висновку, що найкраще буде переїхати у власне житло, оскільки моя мама виїла всі нерви. Я знав, що це буде важка розмова з батьками, але не міг більше відкладати це рішення й ввечері почав розмову:
– Батьки дякуємо що прихистили, але ми прийняли спільне рішення про переїзд
– Який ще переїзд, це тебе твоя невгамо_на накрутила, що їй тут погано живеться, на всьому готовому?
– Мамо справа не в тому, ми дорослі й прагнемо жити окремо
– Ти знаєш скільки тобі прийдеться витратити грошей на орендування квартири, сидіть тут і не рипайтеся!
– Ні мамо досить керувати, буде так як ми вирішили!
Тоді пролунала тиша, всі пішли спати, я подумав що мама й тато змирилися з нашим рішенням, але все пішло не по плану, але вранці мама відреагувала на це не так, як я очікував. Вона була засмучена і поставила мене перед вибором, який спантеличив мій розум: або я залишаюся з ними, або вибираю життя з Аліною й більше ніколи назад не вернешся.
Це був момент коли мама шантажує за допомогою своїх слів. Я зрозумів, що маю зробити свій вибір, і що б не було, я повинен залишитися вірним своєму рішенню й дружині адже, я їй пообіцяв що наше життя зміниться на краще. Я з глибоким сумом подякував батькам за все, що вони зробили для мене, але сказав, що обираю своє життя з Аліною, адже вона тепер мій сенс і мій світ, я люблю вас також, але ми маємо жити окремо так буде краще для нас всіх. Мама не змогла стримати сліз, а батько мовчки стояв осторонь, з болем дивлячись на мене.
Переїзд був нелегким, мама верещала, що ми забираємо її речі, хоча ми окрім подареної нею вази, та весільного сервізу нічого не брали, але ми якось вибрались з того сімейного пекла, тепер живемо в новій квартирі й нарешті відчули себе вільними. Ми навчилися жити самостійно, будуючи наш дім і нашу сім’ю так як ми цього хочемо. З часом, наші стосунки з батьками почали налагоджуватися, і хоча це було складне рішення, воно виявилося правильним. Мама все ще тримає образу на нас, але ми намагаємось не підіймати цю тему.
