Мене звуть Марія й мені 23, я завжди ставила за мету раніше одружитися, адже не хотіла бути старенькою мамою. Ти з Сергієм не зволікали й влітку на мій день народження розписалися. З чоловіком прийняли рішення жити в моїй квартирі яка дісталася мені від бабусі. Але насправді потрібен хороший ремонт, всі меблі замінити, двері теж оскільки останні ремонтні роботи проводилися в 90-х роках.
Тоді ми просили допомогу в батьків мої батьки вже пенсіонери й самі ледь кінці зводили, чоловікові були працюючі, але натякали, щоб ми самі по трохи робили, й в них зараз інші справи, потрібно холодильник купити й ще кавоварка з ладу вийшла. Отже, ми розуміли, що потрібно самим шукати вихід.
Після заробітків в Польщі ми все ж закінчили ремонт я завагітніла й через 9 місяців народила Заточку мою зірочку.
З того часу як я народила й приїхала з роддому, батькам чоловіка, як будь то медом помазали в нашій квартирі, вони почали приходити до нас без попередження, й поводилися так, наче це їхня квартира й вимагали, щоб ми накривали столи та приймали їх як дорогих гостей.
— Ми ж до онука прийшли, — казав свекор Богдан Тимофійович, сідаючи на диван і чекаючи, коли їм принесуть каву та до кави..
Спочатку, я намагалась гарно пригостити Богдана Тимофійовича й Аліну Валеріївну нарізала сири, ковбаси, солодощів, але їхні візити з часом почали створювати мені проблему, адже окрім догляду за дитиною, я мала веселити свекрів. Останнім часом я вже натякала про те що варто зменшити кількість їхніх відвідин, але вони все переводили в жарт й всеодно приходили як за розкладом.
Тоді я вирішила обсудити цей момент з чоловіком:
— Сергію, я не проти твоїх батьків, але вони повинні зрозуміти, що у нас є своє життя і свої плани. Ми не можемо постійно приймати їх без попередження і накривати столи, в нас маленька дитина вони повинні розуміти. Це виснажує мене.
– Так ти дійсно права, взавтра все їм поясню, й наголошу на тому щоб вони поважали наш особистий простір, ти тільки не хвилюйся.
Як зараз пам’ятаю, це було непросто, але після двогодинної серйозної розмови ситуація почала змінюватися. Наступні рази вони зрозуміли, що були не праві й почали попереджати про свої візити заздалегідь.
Після цих подій нарешті відчула, що моя квартира знову стала моїм особистим простором, де я відчувала себе комфортно вона може відпочити й почуватися комфортно.
