Я довгий час працював в столиці, де життя мчить з шаленою швидкістю, постійні справи можна сказати робота забирала весь час, поїздки,та інші справи втомлювали мене. Останні 7 років, я рідко відвідував рідне село, де залишилась моя старенька матуся, вона розуміла мене, й намагалася не турбувати лишній раз, так на свята привітає, або ж один раз на тиждень зателефонує запитати чи все в мене гаразд. Декілька днів тому мені наснився сон де моя матуся слізно благає приїхати до неї в село, після такого сну я з будоражився, піднявся і вже до 6 години не міг заснути.Мабуть це знак думав тоді, та й в думки прокрадалися думки про те скільки часу пройшло, а для мами так і не знайлося часу щоб провідати її в селі. На Зелені свята вирішив обов’язково навідатись до неї, купив її улюленні солодощі, фрукти, м’ясо.
Мамі не говорив про свій візит встав рано вранці щоб вирушити. Коли приїхав в село в мене навернулися сльози, хатина мами геть старенька, колись мамин будинок був найзразковіший для села, а тепер виглядає занедбаним, трава заросла в садку, дерев’яна огорожа похилилася, Я зайшов у двір все таке рідне і водночас чуже у дворі бігають курочки, гавкає пес. Відчинивши скрипучі обдерті двері, побачив свою матір. Вона сиділа за столом і ледь впізнала мене. По ній видно що вона стала слабкою і хворобливою, але її очі все ще сяяли любов’ю до мене.
– Як ти мамо? Я бачу, що все занедбано… Чому ти не сказала, що тобі потрібна моя допомога?
– Олеже, синку, не хотіла тебе турбувати. Знаю, як тобі важко в місті, навіщо тебе турбувати своїми проблемами.
Я обійняв матір, відчуваючи, як вона змарніла, тоді розумів, що залишати її тут на самоті більше не можна.
– Мамо, я не можу залишити тебе тут. Забираю тебе до себе, в місто. Там ми будемо разом, і я зможу про тебе піклуватися.
Матуся розчулилась до сліз, але їй не хотілося залишати свій рідний дім. Вони вирішили переночувати ніч подумати і прийняти спільне рішення як бути дальше.
Прокинувшись в ранці за сніданком при прийняли рішення, що мама переїжджає в місто, я почав збирати речі. Коли збирав речі побачив як багато спогадів і важливих дрібниць збереглося в цьому будинку. Ми закрили на замок будинок та вирушили до міста, залишивши за собою сільське життя. Я бачив як мама витирала сльози хустинкою і говорила що більше, мабуть не повернеться сюди, тоді втішав її, що буду возити коли вона забажає. Адже бачив як важливо було для неї це почути .
По приїзді до Києва, ми з мамою облаштували затишну кімнату у своїй квартирі. Тоді розумів що мама буде братися за побутові справи й вирішив, що для всіх буде краще якщо я найму домашню робітницю, яка приходила кілька разів на тиждень, щоб допомагати нам в побутових справах. Я зробив усе можливе, щоб мама почувалася комфортно і не відчувала себе тягарем.
Я не затримувався на роботі до пізна, адже розумів що на мене чекає моя рідна матуся. Вечорами ми сиділи разом, згадуючи минуле, сміялися і навіть плакали, все було. Я розумів, що зробив правильний вибір коли перевіз маму до себе. Її здоров’я поступово покращувалось, і вона почала відчувати себе щасливішою, оточеною моєю турботою.
