Мене звати Марк й сьогодні нарешті настав день нашого одруження з Лізою. Як важко складалися наші стосунки, скільки разів ми розходилися, після того Ліза довго вагалася чи одружуватися на мені чи ні. Здається я вже всі нерви з’їв поки Ліза наважилася на цей день. В день нашого одруження, я прийшов на годину раніше адже переживав, щоб все склалось добре на церемонію розпису вирішили нікого не запрошувати.Час йшов довго, моя наречена явно запізнювалася від нервів безкінечно телефонував до Лізи, але та не відповідала. Тоді вирішив вийти на вулицю щоб подивитися чи не загубилася Ліза, але її ніде не було . Від відчаю закурив сигарету присів на сходовій, з очей покотилася сльоза Ліза мабуть передумала виходити заміж.
Тут несподівано до мене підійша незнайома дівчина яка теж в красивій білосніжній сукні:
-Не засмучуйся так… в мене така ж ситуація, мій наречений кудись зник, і ніхто не знає, де він..Мабуть, це доля, — промовила Олександра після кількох хвилин мовчання. — Якщо наші наречені передумали, може, ми повинні спробувати бути разом?
Тоді я серйозно задумався,а чому б і ні, я втомився від стражнань, Ліза відмовилась одружуватись в той момент дійсно хотів почати все з чистого листа, ми обоє стояли ошелешені і водночас посмігалися від несподіваної зустрічі
– Ти права Олександро, давай ризикнем!Ходімо розпишимось і хай нам всі заздрять!
Це було дивно і несподівано, але, здавалося, це був правильний крок.
З того часу минуло 12 років. Ми живемо дружно і щасливо. Кожного ранку я роблю Олександрі каву, а вона мені сніданок. Ми стараємось не відкладати життя на завтра, багато подорожуємо, наші дітки навчаються в приватній школі і ми бачимо результати. Олександра стала не лише моєю дружиною, а й найкращим другом, та партнером по бізнесу. Я радий що в неї добре серце та світла душа, адже відчуваю її підтримку в усіх. Все йде як має йти , як в народі кажуть від долі не втечеш. Про своє минуле ми давно забули, та й вважаємо, що це на краще, адже Олександра мені підходить більше за всіх на світі і після одруження, я спраді її покохав щиро й по справжньому, вона сенс мого життя. Яке це щастя, що ми знайшли один одного в той день! Кожен день ми дякуємо долі за цей випадок що стався біля РАГСУ.
Тепер ми завжди разом святкуємо цей день як початок нашої сімейної історії. Наші діти коли чують цю історію говорять, що ми жартуємо, й не вірять, але це наша історія і ми є головними героями.
