Я з Катериною нарешті переїхав в новобудову. Велика простора трьох кімнатна квартира на 2 поверсі про що це можна мріяти. Тоді з дружиною домовились ремонт закінчити своїми власними зусиллями. Дизайнера не наймали, адже це лишні витрати, моя дружина сама собі дизайнер тоді говорили коли складали план нашої роботи. Ми все робили за власними ідеями та смаком, бажали, щоб квартира виглядала так, як ми її уявляємо, без чужого втручання я зрозумів, що найкраще буде те що нам обом подобається, адже Катерина має специфічний характер. Катерина відповідала за колір стін, та загальний стиль і інтер’єр, а я займався питаннями якості меблів і купівлею будівельних матеріалів, а також їх монтуванням.
Одного разу до нас приїхали мої батьки. Вони завжди чимось незадоволенні так і було цього разу:
– Ну, це просто жах! Ні смаку, ні стилю, що ви не могли в нас запитати чи вже того дизайнера найняти для чого все робити в чорних відтінках воно звужує просторість кімнат, а кухня то взагалі мовчу матова чорна ви ж її не відмиєте
-Мамо досить може того негативу, сказала б що дуже рада за нас, нам жити тут, а не тобі..
Добре що батько мовчки стояв і ні слова не промовив. Я бачив як моя дружина опустила голову від розчарування, я підійшов до неї міцно обняв і сказав всім присутнім:
-Це найкраща квартира на світі саме таку хотів все життя і з таким ремонтом.
Моя мама смикнула батька за руку й пішла на кухню пити чай.
В той момент я прошепотів дружині на вухо: «цей наш дім чуєш — він створений саме для нас. І він такий, яким ми його уявляли, незалежно від чужих думок!».
Дружина повеселішала поцілувала мене і ми пішли на кухню з хорошим настроєм.
