Мене звуть Мілана і коли почала прокручувати своє життя то розуміла, що я себе геть закинула мені 33, а виглядаю на 45, вся причина в тому, що я працюю на 2 роботах одна добова робота інша позмінно 12 годин. Все стараюся для того, щоб закінчити будівництво, ще й кредит на машину яку чоловік купив 4 місяці тому.
Я розумію що відсотки ростуть і треба швидко закривати, але чоловік не переживає він спокійно на все реагує.
Я ж так не можу якщо вже відважилась на покупку в кредит, то маю сплатити в найшвидші терміни.
А вчора мій чоловік здивував своєю розмовою:
– Катя я вирішив звільнитися з рієлторської фірми, оскільки я не зійшовся характерами з керівником, якого призначили 3 тижні тому.
-Богдан ти як таке міг вчверити не порадившись зі мною?
-А що я маю терпіти коли мені кажуть їхати на 3 об’єкти зранку і на 2 ввечері.
-ти за це пішов?
-так раніше я ходив на 3 об’єкти інших в телефонному режимі обслуговував.
– Богдан а ти не хочеш як я на 2 роботах працювати й після добових чергувань і у свята…що скажеш?
-ні дякую це не для мене
-а кредит хто виплатить?
– якось виплутаємося…
Пройшов час і я замітила чоловік зовсім не намагається шукати роботу, ходить розслаблений, посміхається, бачу що вагу набрав, а коли дивлюся на себе бачу відображення змореної жінки, яка хоче просто відпочити.
Одного дня в мене була добова змінна, я відчувала що застудилася, був сильний нежить, головний біль,після того, як виміряла температуру (показник був 39,4’C) вирішила поїхати раніше, але після аптеки забулась повідомити чоловіка.
Коли відкрила двері, почула як чоловік сміється, думала дивиться телевізор, як виявилось ні, у спальні була моя сусідка Тоня, яка довгий час не може підібрати собі пару:
– я не мішаю вам? Може вийти?
-а що ти тут робиш ти ж мала бути на роботі
-Богдане я не кінь захворіла,золодно мені,а ти бачу грієшся
-забирай свою прошмандо_ку і сам йди геть, щоб очі мої не бачили, а вухо не чули..
З того часу я живу одна вже доплатила за кредит, мені стало легше не, тому що доплачую кредит, а тому, що не відчуваю себе служницею.
