Я вирішив поїхати на заробітки за кордон, щоб забезпечити свою сім’ю. У шлюбі з Марією ми 7 роки. Так сталося що свого житла не маємо, тому змушенні жити в орендованому будинку, щоб не платити орендарям, я поставив ціль поїхати на заробітки й заробити на власне житло. Працював в Данії важко без вихідних і свят, надсилаючи гроші жінці, щоб та купувала долари й відкладала.
Марія залишилася в Україні, спочатку їй було важко, без мене, але з часом вона звикла до самотності і їй це стало подобатись. Марія все частіше шукала розваг. Спочатку це були просто зустрічі з подругами в кафе, потім вечірки в нічних клубах, а потім і зустрічі з іншими чоловіками. Вона відчувала, що життя проходить повз неї, й хотіла відчути себе живою, тоді вона розуміла що я повернусь не скоро і їй треба якось втішати себе.
Одного ранку мені зателефонувала сусідка Соломія, яка це з юних років була закохана в мене. Її голос тремтів від хвилювання, але вона все ж сказала причину дзвінка
– Василю, привіт. Хочу тобі дещо повідомити…
– Привіт, Соломіє. З тобою щось трапилося?
– Я не знаю, як це сказати, але я думаю, ти повинен знати правду. Останнім часом я у вікні спостерігаю, як до Марії часто приїжджають чужі чоловіки на дорогих іномарках, в гості йдуть з квітами та шампанським, до того ж вони залишаються на ніч, а о 5-6 ранку їдуть
– Соломія ти не перебільшуєш? Ти впевнена у своїх словах? Можливо, це брати Марії?
– Ні, Василю, з братами Марії я знайома, це були інші чоловіки. Я навіть зробила кілька фотокарток та відео, зараз відправлю тобі повідомлення, щоб ти міг побачити.
Через кілька хвилин я отримав повідомлення, й дійсно то не Марії брати, як так сталося ? чи є у неї совість? До того ж видно як вона посміхається, мабуть, вона й про мене не згадувала. В той день в мене прихопило серце, я не закінчив зміну, зайшов до керівника й попросив, щоб той дав мені декілька днів відпустки для врегулювання домашніх справ. Керівник погодився правда, за позачерговий відпуск зняв половину місячного доходу.
Я тоді й додому не заїжджав по речі просто поїхав на автостанцію, купив білет і швидко помчав на Україну. На митниці була черга і нас затримали до дванадцятої години ночі.
До свого будинку потрапив в 3 годинні ночі, вирішив не турбувати дружину і відчинив будинок своїм ключем. Зразу пішов в спальню, щоб пересвідчитись чи сама моя дружина, оскільки при вході у дверях були чоловічі туфлі.
Відчинив двері в спальні, а там солодко спала дружина в обіймах незнайомого мені чоловіка
Тоді я вже рішив не кричати просто тихо прошепотів на вушко дружині:
-Маріє, що тут відбувається?
Дружина, відкривши очі та побачивши мене одразу злякалася. Чоловік поруч із нею прокинувся і теж виглядав переляканий.
– Вася це не те, що ти думаєш це просто мій колега по роботі, він затримався у нас після вечірки, оскільки додому їхати 40 км… – почала виправдовуватись Марія, піднявшись з ліжка.
Чоловік поруч із нею, вставши, почав теж викручуватися з ситуації:
– Вибачте, я не хотів створювати незручності. Я дійсно просто заснув бо був дуже п’яний.
-Колега кажеш? І ти вирішила, що це нормально, щоб незрозуміло хто залишився у нас вдома і спав в одному ліжку з тобою, поки я на заробітках?
– Це все вийшло випадково. Будь ласка, обговорімо це спокійно. Я не хотіла, щоб все так вийшло…
Тоді я вирішив не поспішати з висновками, глибоко зітхнувши, підійшов ближче до дружини подивився прямо в очі дружині й сказав
– Ми обов’язково це обговоримо, але зараз я хочу, щоб твій колега пішов. Мені потрібно час, щоб усе обміркувати, й прийняти рішення щодо наших стосунків.
Колега, зібравши свої речі, швидко покинув будинок. Я з Марією ще довго сварився, таке відчуття було що шибки на вікнах вистрелять, я так і не зрозумів свою дружину. У висновку вона сказала що вагітна від мене, але я тепер вагаюся чи дійсно це моя дитина і як жити дальше, що ви можете порадити?
