Оксано, іноді коли тебе слухаю, мені здається, що я не маю права на свої власні гроші. Я працюю дуже важко, і ці невеликі радощі — це те, що дозволяє мені відчувати себе живим.- коли почула від чоловіка ці слова все перевернулося в мені

Моя сестра Оксана завжди вважала себе відповідальною адекватною господинею. Вона ретельно планувала сімейний бюджет, вираховувала всі витрати, намагалась економити там, де це можливо. Їй здавалося, що такий підхід найкраще підходить для її сім’ї.

Чоловік Оксани, Андрій, працював на двох роботах і інколи брав додаткові чергування в нічний час. Він завжди був працьовитим і намагався забезпечити родину всім необхідним й гроші завжди приносив вчасно. Водночас він мав свої маленькі радощі — час від часу купував якісь новинки для свого хобі або виділяв кошти для батьків .

Оксана ж часто запитувала його про ці витрати: “Навіщо тобі це купувати?”, “Чи це справді необхідно батькам зараз давати ці кошти?”, “Чи не краще б ці гроші відкласти на щось важливіше, ти купуєш не потрібне?” Їй здавалося, що вона допомагає Андрію контролюючи фінанси сім’ї. Але з часом Оксана помітила, що Андрій почав уникати розмов про гроші, став замкнутий.

Одного вечора, коли діти були в батьків, Оксана вирішила поговорити з Андрієм. Вона хотіла ще раз обговорити витрати, які її турбували. Але коли вона почала розмову, побачила, як він стомлено почав говорити

– Оксано, іноді коли тебе слухаю, мені здається, що я не маю права на свої власні гроші. Я працюю дуже важко, і ці невеликі радощі — це те, що дозволяє мені відчувати себе живим. Я розумію, що потрібно заощаджувати, але хіба я не маю права витратити частину того, що заробив, на себе?

Ці слова прозвучали для Оксани, як холодний душ по серед літа. Вона раптом усвідомила, що, можливо, вона занадто сильно контролювала все і всіх. Вона зрозуміла, що її чоловік мав право розпоряджатися своїми коштами як він вважає за потрібне.

– Пробач мені, Андрію,  я була трішки не права .Я просто хотіла, щоб у нас було все добре, але мабуть трішки перегнула. Я більше не буду контролювати тебе так, як раніше.
Андрій посміхнувся і взяв її за руку.

– Оксанка мені подобається в тобі твоя мудрість і вміння чути, дякую за розуміння і тепло яке ти завжди зберігаєш в собі .

Коли осній раз ходили з подругою на каву, вона розповідала що остання розмова з чоловіком змінила їхні стосунки. Оксана навчилася більше довіряти Андрію, а він відчув себе більш вільним та потрібним і в сім’ї. Вони продовжували планувати свої витрати, де кожен мав право на свої маленькі радощі.

Rate article
Натхненне