Ми з Оленою зустрічаємось кілка місяців і наші стосунки стають все більше серйозніші. Я бачу в ній тільки прекрасне: розумна, чарівна, та ще й щира у своїх почуттях. Я багато працюю, але ми прийняли рішення для того, щоб бачитись хоча б трішки частіше вирішили обідати разом. Я відчуваю що зустрів дійсно ту справжню другу половинку, біля неї я втрачаю розум і готовий виконувати все, що забажає Олена.
Одного дня під час обідньої перерви Олена натякнула мені нам було б комфортніше жити разом в моїй трикімнатний квартирі, оскільки ми вже місяць часу бігаємо по кутках, й до того ж закінчується місяць Олені потрібно платити за квартиру яку вона знімає.
Я розумів це й сам, що по суті ми вже дорослі люди нам обом по 32 роки і немає, що тягнути варто спробувати пожити разом. До того ж Олена переконувала мене, що це буде вирішальним кроком для створення сім’ї, й ми краще зрозуміємо чи підходимо один одному.
Ми почали жити разом все ідеально кава в ліжко, борщі, вареники, піца, все що завгодно. Постійні слова що любить мене і жити не може . Як це приємно чути кожного ранку.
Вчора за вечерею ми обговорювали плани на життя, я повідомив про те, що збираюся купувати квартиру, Олена безмежно зраділа, для того, щоб зробити сюрприз, я повідомив про свої плани переписати квартиру на Оленку, думаючи, що це покаже, наскільки я їй довіряю і як серйозно ставлюся до наших відносин. Олена зраділа такому жесту. Вона говорила, що це найпрекрасніший подарунок,який вона коли -небуть отримувала, та й наголосила що це ще більше зближує нас і доводить мою відданість. Я був щасливий, бачачи її радість, і не сумнівався в тому, що зробив правильний крок.
Все йшло по плану ми переписали квартиру, в якій планували заселитися, там вже був новий ремонт, залишилось докупити меблі. Проте за кілька тижнів усе змінилося. Олена стала зовсім іншою, я її не впізнавав, коли я повернувся після роботи додому, Олена щоразу мене чекала зі серйозним виразом обличчя, все її дратувало в мені, вона то сміялася за декілька хвилин плакала, це мене почало насторожувати. А вчора вона взагалі була якась дивна сказала, що тепер це її житло і місця для мене немає тут більше. Я був приголомшений, не вірив своїм очам. Мені здавалося, що це якийсь жарт, але її погляд не залишав сумнівів у серйозності її намірів.
– Олено, ти ж знаєш що це я докладати сили, щоб купити квартиру, й меблі всі куплені за мої кошти.
– Ти збув про те що ця квартира зареєстрована на моє ім’я і не важливо скільки ти туди вклав, я власниця і мені вирішувати кому тут жити, а кому ні.
– Але ми ж планували тут наше спільне життя, ти казала, що народиш діток і ми тут будемо жити дуже щасливо! Як ти можеш так вчинити?
– Твої плани – це твої проблеми. Тепер це моє житло, і я більше не хочу бачити ні тебе, ні твоїх речей, йди збирай валізи
– Ти мене обманула, тепер я залишився ні з чим, а я довіряв тобі
– Твої почуття мене більше не хвилюють. Йди вже швидше.
Залишаючи свою квартиру на завжди, я не міг повірити, що це відбувається насправді зі мною. Усе, що здавалося таким міцним і надійним пройшло як пил.. Тепер зробив висновки надалі буду обережнішим у стосунках і не довірятиму сліпо навіть тим, хто здається близьким і щирим у своїх почуттях.
