Я завжди належила до тої категорії людей, які вважають, що сьогоднішнє покоління не таке як вчорашнє. Ми всі знаємо що батьки це – покоління ми X-покоління, а наші діти Y-покоління. Й це нормально коли діти розумніші за нас, адже така в них природа й помилятися падати, вставати це теж є норма. Але не всі цієї думки моя свекруха Тетяна Василівна, все життя бігала за моїм чоловіком Стасом. Вона переживає, щоб він не помилився, все зробив правильно, все під ніс приносить, спочатку, я до цього відносилась нормально, потім не звертала увагу, а зараз моя свекруха перемикнутися на мене, оскільки в мене народилась дитина й вона вирішила, що я не справлюсь без її порад, скільки разів, я говорила що не потребую її порад і навичок, але вона вперта й стоїть на своєму. До народження дитини я купила багато сучасного одягу, пелюшок, гризунків та іграшок, ліжко з натурального дерева. возик дуже якісний німецький, все як потрібно для конфорту дитини в перший рік життя.
Але свекруха мені не довіряє й вирішила все зробити по своєму, принесла два пакети з всяким старим хламом це були якісь паленки, розпашонки, повзуни й ще безліч непотрібних речей після Стаса, я не витримала й емоційно висловила свої думки:
– Тетяна Василівно, дякую за турботу, але такими речами, я хіба що буду мити підлогу, ці речі не годяться для моєї дитини, ми не потребуємо цього можете занести в дитячий будинок!
– Ти що зду_ріла це не хлам це речі від Стасика, я все випрала попрасувала, все чистеньке натуральне!
– Ви взагалі думали перш ніж нести сюди свій хлам, який мішає вам у квартирі?
– Я завжди думаю про вас, це не хлам це речі які мені дорогі і я хочу, щоб ви ними користувались?
– А ви поставили собі питання скільки цим речам років, якщо моєму чоловіку 37..для чого мені такі старі речі? я вже все купила. Забирайте свої речі й ви йдіть звіци геть, ви мене постійно сердите, перш ніж щось сюди нести дзвоніть питайте, ця квартира не мусорозвалка.
Нашу розмову випадково почув чоловік, який прийшов з роботи
-Та як ти смієш підвищувати голос на мою маму та ще й виганяти, я розумію що ти народила й тебе все сердить, але до чого тут моя мама, вона ж як краще хоче
-Ти розумієш скільки років цим речам, для чого вони мені, чому вона постійно пхає свого носа, хай собою займеться, а не бігає тут допомагає, мені це не потрібно, хоче зробити добру справу, тоді нехай дасть декілька гривень дитині і я сама куплю те що треба і всі будуть задоволенні.
– Тобі тільки гроші потрібні, я завжди про це говорила Стасові, й взагалі ти ні до чого не прислухаєшся що я тобі говорю, йду з цього дому не хочу хвилювати своє серце
В той вечір Стас зі мною не розмовляв, я бачила як він засмутився від моїх слів, але я справді не хочу одягати це сміття на свою дитину. Мої спроби помиритися, були невдачні. Вранці Стас прокинувся зібрав сумку з речима й повідомив, що декілька днів поживе в мами, щоб охолонути. Я погодилась, але мені було не зрозуміле його рішення, й до того ж він залишає мене саму з дитиною, для того, щоб охолонути. Не знаю як дальше жити зі Стасом, якщо таке його образило що буде дальше.
