Мене звуть Павло і я з Вікторією разом навчаюся в медичному університеті. Вона моя найкраща подруга ми разом пройшли багато, любимо поговорити про все, я їй даю поради, вона мені. Одним словом ми як брат з сестрою.
Але моя подруга трішки заплуталася у собі, сталося так, що її коханий Євген військовий. Вже 1 рік як захищає наші кордони. Вікторія безмежно кохає Євгена, і чекає на нього .
З квітня ми проходимо аспірантуру в міській лікарні міста Рівне, лікар який веде практику молодий красивий парубок. Вікторія постійно намагалася зосередити його увагу на собі, він теж не проти їхнього спілкування… Вони вже на каву разом ходять і в кіно, вчора поїхали гуляти по м. Львову.
Я розумію що Вікторія красива дівчина і втомилася чекати, але все ж я вирішив поговорити з нею:
– Віка ти ж розумієш, що ти поступаєш не гарно з чоловіками, тобі потрібно визначитися?
– Паша ти думаєш, я про це не думаю, я засинаю і просинаюся з цими думками…
– Кого ти більше кохаєш?
– Розумієш з Євгеном мені спокійно, я вже довгий час знаю його, він мудрий, а Ярослав ефектний, активний, веселий я з ним просто щаслива.
– Довго ти збираєшся їх водити за ніс?
– Павло ні, вчора я зробила вибір, мені Ярослав запропонував руку і серце, я рішила прийняти.
– Ого.. вітаю це несподівано для мене..
– Ми вирішили не відкладати 10 червня розпишемось, а з Євгеном, я все вирішу сьогодні в телефонному режимі.
Час пролетів швидко, ось ми й в РАЦСі Вікторія щаслива. Я дійсно радий за неї. Все йшло по плану. Про те на половині церемонії зайшов молодий хлопець у військовій формі й попросив зупинити церемонію, всі здивовано дивилися на нього.
Віка збліднула, видно що вона почала хвилюватися, з рук в неї випав букет білих троянд.
За бажанням нареченої церемонію було призупинено. Віка і Євген вийшли та довго про щось говорили. Ярослав не став довго чекати й пішов в кімнату де розмовляла його наречена, але там він нікого не застав Віка втекла з Євгеном, лише на столі залишила каблучку і серветку на якій написала помадою пробач та зрозумій.
