Мене звуть Маргарита, за спеціальністю викладач біолог доктор медичних наук, доцент.
Саме в університеті знайшла свою любов. Він був моїм студентом, спочатку я лише розглядала як всіх інших студентів, пізніше змінила свою думку. З перших днів він завойовував мене своєю рішучістю, хоча в нас 10 років різниця,але ми це не відчували.
На побаченнях він розказував, що він є забезпеченим. Батько є власником достатньо солідної фірми, та й після закінчення університету всі справи перейдуть до нього.
Я сміялася і не дуже вірила в його слова. Хоча такого амбіційного та наполегливого хлопця не зустрічала.
Якщо бути чесною тоді у мене в планах не було з ним довго зустрічатися, ходити на каву тим більше одружуватися. Але за короткий проміжок часу я до нього привикла, що вже і не уявляла свого життя без нього, і коли він не телефонував, сумувала.
Напевно, закохалася подумки тоді подумала я. Але як на диво в той момент Ярослав кудись пропав, й 2 тижні не телефонував, не писав, Спочатку образилася на нього, думала це на краще, але вже за 5 днів не знаходила місця. Телефонувала.писала, але він не відповідав. Тоді подумала що він зник назавжди, вибору у мене не було великого у справах, вирішила жити життям, яке в мене було до того, продовжила писати книгу, яку ще почала пів року тому.
Але одного ранку о 7 годині пролунав дзвінок у двері, коли я запитала хто? Лунала тиша, ніхто не відповідав, тоді вирішила відкрити двері, а там був ботанічний сад, 2 букети по 100 роз пелюстками посипана сходова.. і звісно по них йшов мій довгоочікуваний Ярослав.
– Ти де був, я переживала?
– Переживала? Справді? Я паузу зробив … щоб ти відчула голод у наших відносинах
– Міг би хоча б раз написати чи щось сказати?
– А я зараз скажу за всі рази: «Кохана моя Маргарита чи станеш моєю дружиною?»
– Ти смішний перестань..
– Я чекаю відповідь?
– Ну звісно стану…
Ми одружилися, все чудово, Ярослав продовжив справу батька, а я пішла з університету, бо цього бажав мій чоловік.
Почала займатися домашніми справами і якось та рутина затягнула, що мені і на люди нікуди не хотілося.
Я переймалася побутом, щоб все було чисто, чоловіку готовила постійно тільки свіжу їжу, постійно турбувалася за газон у дворі, квіти у саду..та багато чого іншого, але найбільше мене хвилювало питання що ми не маємо дітей. Ярослав зразу поставив умову, що не бажає мати дітей і що він хоче прожити життя в своє задоволення,
Я спочатку прийняла його вибір думала з часом передумає, а зараз задумалась чи правильний вибір зробила. Адже останнім часом чоловік став їздити у відрядження все частіше, телефонує так аби я не хвилювалася на 2 хв.
Переживаю чи не з’явилась у нього інша. Щоб не сумніватися вирішила приїхати в офіс, для обговорення деталів ремонту спальної кімнати. Коли увійшла в його офіс працівники заметушилися, тоді ще подумала, що накручую себе, зайшла в приймальну, його секретар кудись відійшов, не стала її чекати і без стуку зайшла в кабінет чоловіка.
В кабінеті нікого не було, а в його відпочивальній кімнаті було чути крики, я відкрила двері, а там картина яка мене просто обурила чоловік насолоджується моментами з секретаркою…
– Ярослав як ти це поясниш?
– Маргарита, ти розумієш ти вже жінка в солідному віці, серйозна відповідальна, як мама, а я хочу розслабитись, отримати задоволення…
– Але як же я?
– Ти мене не захоплюєш, довго думав що з тобою робити і прийняв рішення, купив однокімнатну квартиру зараз там робиться ремонт, переїдеш туди, захочеш підеш дальше викладати життя твоє тобі обирати..
– Але ти обіцяв, що ніколи зі мною так не поступиш?
-Маргарито я не пам’ятаю це було давно, а зараз мої плани змінилися…
З того часу пройшло 8 років після нашого розлучення. В кафе випадково зустрілися поглядами з Ярославом. Він був з новою пасією, а я з викладацькими журналами. Як шкода, що я втратила стільки часу на непотрібні речі…
