Ми з Артемом живемо довгий період часу дітей поки не маємо, адже розуміємо що нам обом потрібно твердо стати на ноги. Чесно кажучи життя з Артемом як медовий місяць, прогулянки, все що хочемо купуємо не від кого не залежні. Все було добре до моменту коли до Артема зателефонував його друг Діма, якого вигнала дружина Ліля. Ми звісно, як і кожна нормальна людина увійшли в становище друга Артема запросили пожити у нас, адже квартира у нас велика 3 кімнати місця вистачить для всіх тоді думала, я.
По приїзді Дмитро з першого дня почав відноситись до мене не нахабно, то жартував якось не нормально, то щось шепотів моєму чоловіку і вони обоє сміялись. Мене як і кожну жінку це дратувало. Коли я запитувала скільки часу ти будеш жити у нас, отримувала відповідь що тимчасово. Але тимчасове перебування затягнулося, а поведінка гостя стала нестерпною.
Після спільного 3 тижневого проживання у нас Дмитро почав відчувати себе як вдома, абсолютно не рахуючись зі мною міг голим вийти з ванної кімнати, або ж відкрити вино чи коньяк який стояв у нас в барі. Щодо продуктів то Діма абсолютно не витрачав гроші на їжу, але й вимагав, щоб йому прислуговували. Його присутність стала тягарем для сім’ї.
Одного вечора, коли Я повернулася з роботи втомлена, готувати вечерю не мала сил, тоді знала що у нас є запасні пельмені в холодильнику, коли зайшла у вітальню і побачила, як гість на ім’я Дмитро розвалився на дивані, дивлячись телевізор, хихотав доїдав пельмені, які я хотіла приготувати на вечерю, тоді я не витримала. Зібравши всю свою рішучість, я вигукнула:
-Досить! Я більше не збираюся тебе тут терпіти! У тебе є 15 хвилин часу на те, щоб ти зібрав свої речі, в іншому випадку, я викидатиму їх через вікно, ти мене почув?
-Іро, що трапилося, я тебе взагалі не чіпав, й тихо себе поводив, все ж було добре, Артем йди сюди твоя дружина виганяє мене з квартири, розберися з нею..
– Іро що трапилося?
Що трапилося? Твій друг живе тут, як “нирка в салі”, та ще й не робить нічого, щоб допомогти нашій сім’ї! Ми більше не можемо це терпіти цього ледаря , я втомилася від його присутності розумієш! Ти сам бачиш, що він не поважає мене й він отруюює наше життя своєю присутністю. До того ж ми важко працюємо, витрачаємо гроші на їжу та на оплату рахунків, а він просто сидить і користується нашою добротою, в нього взагалі совісті немає, ще не бачила таких наглих людей!
Артем спробував щось заперечити, але, я не дала йому можливості заступитися за другом і поставила перед фактом або зараз йде Діма або ж я..
Діма розумів що я рішуче налаштована і не зміню своєї думки , він підвівся з дивана й пішов збирати речі. За 10 хв він спакував свої речі в валізи й, не сказавши ні слова, залишив будинок.
В той день я та Артем відчули велике полегшення. Нарешті ми могли повернутися до свого життя без присутності нахабного гостя, який постійно щось хотів. З того часу ми більше нікого не запрошували пожити у нас, це був повчальний урок для нашої сім’ї.
