Мене звуть Лідія, я була щасливою до моменту розлучення з чоловіком. Після цієї трагедії, я немов впала в безодню, тоді світ для мене не був такий квітучий як рання весна, я відчувала себе в глибокій осені. Як важко було пережити цю втрату. Чоловік в один день прийшов зібрав речі толком нічого не пояснив лише сказав, що йде до іншої й мене залишає. Я довгий час працювала з психологами, психіатрами, адже Миколу вважала своїм епіцентром життя. Все в нього вкладала, можливо він пішов, бо я не можу мати дітей й це його дратувало в мені, але я завжди була за те, щоб взяти дитину з дитячого будинку, адже чужі діти вони теж добрі і чуйні й ми б обов’язково полюбили б їх, але Коля це питання відкладав. Пройшло трохи часу нарешті я вгамувалася, й зрозуміла, що життя не закінчується і його потрібно прожити, а не дожити. Я почала більше приділяти уваги собі. Шопінг розрадив моє сумне життя, я змінила зачіску, й правді я відчувала що йду на поправку. Життя стало чудове, я любила пити каву зранку в кафе й навіть знайшла тему для спілкування з Батистом.
Останній тиждень і не згадувала про своє минуле, почала жити теперішнім. Але несподівано до мене зателефонував невідомий номер:
-Алло, Лідіє у вас є можливість розмовляти? Це Катерина. Слухайте, я довго думала, що сказати, перш ніж набрати ваш номер, але вже не можу мовчати. Ваш чоловік Микола за період проживання в мене виснажив мене всі соки випив з мене,я ще так ніколи не відчувала себе такою втомленою й пригнобленою.
– А як ви хотіли? побут він такий, багато часу й енергії забирає, це життя адаптуйтесь до нового я.
– Ви знаєте може це буде виглядати смішно, але я хочу попросити вас, що ви забрали його назад, адже я не змозі бігати як мама.
Знаєте, коли все тільки починалося, я уявляла, що ми будемо разом щасливі, він буде носити каву в ліжко, ми будемо як партнери, я сніданок він обід готуватиме, й все інше на половину, а тут все звалилося на мене він нічого не хоче, окрім того, що лежати на дивані, й ще він зовсім не акуратний розкидує свій одяг по квартирі, й грошей він великих в дім не приносить, а ще його скоротили на минулому тижні, тоді для чого він мені взагалі? краще замість нього вазон поставити, то хоча окраса в будинку буде. До ого ж, я взагалі збираюся їхати на відпочинок в Болгарію може хоча б там когось толкового знайду.
Я зрозуміла, що з ним у мене майбутнього немає, а ви його дуже любите з його слів почула, й побачила, що він теж за вами сумує. Мабуть, він жаліє, що з вами так поступив. А я інша й бігати за ним не буду до того ж він мені став тягарем. Думаю, ви зможете знайти спосіб, як його повернути. Можливо, ви зможете побудувати з ним те, що не вдалося мені, аже, я більше не хочу жити у цьому кошмарі розумієте?
– Ой ви мене розсмішили Катерино! Я не знаю що вам відповісти, чи потрібен він мені зараз це ще питання? адже я прекрасно навчилася жити без нього, в мене все гаразд, а ви самі собі вирішуйте як вам жити дальше, я двічі в одну річку не вступаю, бувайте.
Після цього дзвінка я з високо піднятою головою пішла на побачення з батистом Ярославом, й подумки подумала, так вам і треба.
