Тоді я просто більше нічого не запитувала удала, що не сумніваюся у правдивості його відповіді. Ми попрощалися, він відклав телефон забувши натиснути на кнопку завершення зв’язку і я вирішила прослухати що відбувається на справді.
Тоді мої найгірші підозри підтвердилися про те що він не сам – поруч була якась дівчина, про яку він мені збрехав вона все жартувала, як красиво у нас у квартирі й що вона не дочекається коли переїде жити до Макара.
Я кинула слухавку і вирішила написати повідомлення що все знаю, і чула їхню розмову, але Макарій не переглядав моє повідомлення до вечора, мабуть, був захоплений новою пасією
Ввечері він все ж таки зателефонував до мене
– Привіт, Христино. Вибач, що не відповідав на твоє повідомлення, був зайнятий, займався прибиранням у квартирі. Що ти мала на увазі, коли писала, що все знаєш про неї?
– Макаре. Я все чула, як ти розмовляв з іншою дівчиною в нашій квартирі, ти тоді не поклав трубку, я продовжувала чути вашу розмову. Як ти міг, так зі мною вчинити?
– Христино, ти, мабуть, щось неправильно зрозуміла. Це була моя сестра. Вона прийшла допомогти мені з прибиранням, ти ж знаєш що я не сильний в жіночих справах, хотів тобі приємно зробити, що такого поганого сталось не розумію.
– Твоя сестра? Макаре, я знаю голос твоєї сестри, і це був зовсім не її голос. До того ж що за розмови про те що вона хоче переїхати в нашу квартиру, щоб жити з тобою?
– Христино, не знаю, як це пояснити. Можливо, ти неправильно почула чи зрозуміла. Я кохаю тільки тебе, і в нас немає ніяких таємниць, я завжди відкритий з тобою.
– Макаре, ти брешеш мені, тепер не вірю тобі, ти мав можливість сказати правду, але обрав брехню. Я не можу бути з людиною, яка так легко зраджує, ще не вступивши в шлюб.
– Христино, будь ласка, ти повинна повірити мені, це якесь непорозуміння, дай мені шанс все пояснити. Давай я тебе сьогодні зустріну і ми в кафе поговоримо про цю ситуацію?
– Все більше ніяких зустрічей та шансів, Макаре. Між нами все скінчено. Забирай свої речі з нашої квартири. Я не хочу більше нічого чути й тебе бачити теж не бажаю.
Тоді я кинула слухавку, за 3 дні приїхала додому, на мене вдома чекав Макар, я не стала з ним продовжувати розмову про той день, просто сама зібрала його речі й виставила Макара за двері. На даний час ми не спілкуємось, мабуть, Макар про мене і не пам’ятає, хоча я його час від часу згадую.
