Я живу у селі на Закарпатті село Тополя ми чоловіком виховали прекрасну доньку Анастасію.Ми багато доклали зусиль, віддавали все що мали аби донька отримувала краще життя за наше.
У 18 нарешті у нашої Анастасії з’явився парубок. Артем родом зі Львова коли приїхав хизувався новою автівкою, правда марку не запам’ятала. Кожен раз він натякав, що ми прості сільські люди, що нічого не добилися. Але, це не так я до пенсії працювала сільським фельдшером, чоловік Сергій учитель історії.
Коли він приїжджав я завжди хвилювалася, оскільки їжа сільська йому не підходила, то рушники старі, чай дешевий, кава не смакувала.
Донька завжди сварилася :
– мамо ти завжди псуєш настрій моєму хлопцю своїми застіллями, не можеш нормальної їжі подати?
– доню я і так стараюся зі шкури вилажу, все найкраще подаю..
– нам краще, мабуть, не приїжджати, а то ти погано прислуговуєш Артему!
– доню не кажи так..
я зі всіх сил намагаюсь догодити…
Їхній роман тривав два з половиною роки від початку війни до паски 2024 року.
Коли вони приїхали на паску, я зразу відчула що щось не так, їх холодний погляд все видав.
Артем довго не мнуся і сказав, що хоче розійтися з моєю донькою Анастасією, що моя донька йому не підходить по характеру, тому що вона погано готує, прибирає, а ще він соромиться, бо моя донька зі села.
Але моя донечка вже на 3 місяці вагітності. Вона дуже хотіла цю дитину про те Артем наполягає на тому, щоб Настя зробила аборт, на операцію дасть кошти.Донька в розпачі ніс ким не говорить постійно плаче. Не знаю як допомогти їй? Як чоловіку таке повідомити, оскільки чоловік зараз служить в збройних силах України. Що ви можете порадити в такому випадку?
