Я народилася в селі поблизу Камінь-Каширську, чоловік з Ратнівського району. Познайомилися ми в маршрутці коли їхали поступати. Коли одружилися, ні мені, ні чоловікові в придане не дали, ні машини, ні квартири, лише два пакети з одягом, і пару комплектів білизни, рушників, а чоловікові як зараз пам’ятаю в дорогу дали набір каструль. В ті часи дійсно було важко, постійно шукали роботу, не досипали були моменти що і їсти не було що все пережили. За 3 роки наша сім’я зміцніла тоді я і завагітніла народила двійнят дві красиві донечки, за 5 років ще й сина народила. Діти по трохи росли розвивалися, пішли до школи, все було добре, але фінансова сторона завжди боліла, не було у нашій сім’ї грошей так щоб можна було не думати про завтра.
З часом я розуміла, що дівчатка за 2 роки закінчать школу і їм будуть потрібні гроші на навчання, адже на державні місця дуже важко потрапити. Тоді моя подруга запропонувала поїхати в Португалію, до того ж я прекрасний перукар, не прийдеться підлоги мити.. довго не думала, зібрала документи, діток залишила на чоловіка і поїхала працювати за кордоном.
І дійсно не прогадала, влаштувалась я там дуже добре. Мене рекомендували як досвідченого колориста сяяла від щастя. Дітки нарешті відчули що таке мати гроші, та й могли дозволити собі хороші смартфони, відпочинок з друзями, тобто знали що в них є вильне крило.
Але все так склалося що діти перестали думати за себе самостійно і постійно просили в мене гроші. Спочатку мені подобалось давати кошти, бо я мала стільки їм треба, пізніше я розуміла що вони бажають подарунки більші. Вчора мої дітки написали повідомлення: Настя і Вероніка хотіли нові машини, а Богданчик мотоцикл. Але я вирішила не купувати такі дорогі подарунки, вирішила побачити їхню реакцію, коли зателефонувала сьогодні вранці і повідомила їм про це:
-Мама ти жартуєш чи серйозно?
– Ні Вероніко не жартую, я серйозно
-Але за що ми купимо?
-Я вам протягом стількох років відправляла кошти чому ви не відклали хоча б щось, ви ж, мабуть давно планували такі покупки?
-Ми все розтратили думали ти нам даси, ти ж завжди нам даєш…
-Ні діти, я теж без машини, тут я зранку до ночі на ногах, додому іду з ніг валюся все старалась для вашого майбутнього, а ви не цінуєте.. тепер вирішила повернусь на Україну буду вдома, будем як раніше разом.
-Ні мамо, ти краще залишайся в Португалії працюй, а то Сергій нашій Насті пропозицію зробив, мабуть скоро буде весілля, за що вона його зробить
-Ясно я думала ви за мною сумуєте
-Та ні мамо, ми ж спілкуємось кожного дня, все добре не хвилюйся…
Тоді я зрозуміла, що я дала дітям гроші, але забрала в них любов до себе, вони давно забули, що таке любити, цінувати, турбуватися. Я вирішила залишитись, адже дійсно за що вони зроблять весілля, як я не назбираю?
