Сьогодні прекрасний рано розпочався не з кави, а походом до церкви. Чесно кажучи це моє місце сили, я помолюся, запалю свічки й всередині себе відчуваю благодать.
Ця неділя кардинально змінила моє майбутнє. Ранок був сонячний і навіть жаркий, я вирішила прогулятися дорогою до церкви. Служба була на стільки надихаючою що я й не помітила як вона закінчилась. На виході зіткнулася з чоловіком свого віку йому зараз 60. Він пропустив мене у дверях, зробив комплімент, що дуже гарно виглядаю. Я подякувала і в нас зав’язалася розмова. Все було неймовірно . До того ж він не одружений як і я.
Останнім часом ми разом стали багато проводити час все більше, на службу ходили, після служби на каву так і проходило моє життя, адже діти з внуками рідко навідуються.
Були дні що Василь ночував в мене і ми вже й подумали чого нам як студентам бігати пора жити під одним дахом. Василь вчора зворушив купив каблучку і запропонував стати його дружиною, я звісно прийняла його пропозицію. А на ранок ми мали піти подати заявку.
О 9 ранку несподівано хтось стукав у двері це були моя донька Оксана зять Денис і мої онуки Марк, Володя та Гануся. Всі влетіли у квартиру почався балаган:
– Бабусю як ми сумували за тобою ось тобі подарунки
– Дякую мої любі де ви пропадали весь цей час
– Мамо ти не ображайся, але у нас робота зранку до ночі..
– Та я все розумію..
– В нас є пропозиція хочемо на літо відправити діток ти як на це дивишся?
– В мене є для вас хороший сюрприз, Васю виходь!
– Ми не зрозуміли це хто що він тут робить?
– Це мій кавалер, сьогодні ми йдемо укладати шлюб
– Мамо ти що придумала, який шлюб у твоєму віці, він хоче забрати квартиру подивись на нього..!
– Як ви смієте мене ображати
– Доню дійсно не говори нісенітницю..
– Так просто одружуватися не можна, потрібно укласти договір, або ж візьми розписку, хай і не думає зазіхати на наше!…
Вася ні слова моїй дочці не сказав, взувся і пішов з квартири, я засмутилася адже діти налетіли на бідного чоловіка. Але й мене засмутило те що він не сказав що я йому подобаюсь і все інше…
Думала пішов то хай йде значить на все є доля..
Але за 30 хв. продзвенів дзвінок у двері, я відкрила, а там Василь з розкішним букетом, з подарунками для моїх онуків, тай про дочку з зятем не забув. Перше що він сказав:
-Шановне панство наша зустріч трішки не так розпочалася, я люблю вашу матір та бабусю і я згідний любий документ підписати лиш би вона була поруч тепер вона сенс мого життя!
Мої рідні зрозуміли як ми любимо один одного і не стали заперечувати. Тепер ми щаслива сім’я, я не самотня бабця, а щаслива дружина, мама і бабуся.
