Я нормальна українська жінка. Все життя прожила в селі біля міста Нововолинська.В нашому селі люди працюють по чорному спочатку на весні садимо, ціле літо на спекотному сонці сапкою сполюємо город, пізніше збираємо урожай. Вже взимку передихаємо. Але у моєї сусідки Катерини все по іншому вона спокійно ставитися до села.Не переймається справами по городу. Але любить всі переговорити. Ось вчора прийшла до мене і почала свої байки :
– Надю, бачу ти так схудла за літо, що не їсиш нічого, чи економиш, щоб продати ?
– Та що ти таке кажеш я на сонці зранку до ночі вже нічого не хочу як приходжу до дому.
– А ти бачила як заріс город у Клавдії? Мабуть, геть розлінилась..
– А Богдан траву не покосив, та Ліля бачу дерева не побілила, як так жити, а Олеся бачу вже 2 рік вікна не миє..
– Ну і що з того їм так добре хай собі самі дивляться як їм краще..
– ОО ні ти тут не права, вони псують марку села.. ну я пішла..
На наступний ранок я пішла по пенсію, там завжди черга і в черзі баби люблять поговорити, я йду пізніше щоб не втрачати день. Двері були напіввідкриті, і я не встигла схопитися за ручку, я почула розмови про себе, Катя своїм язиком як помело почала говорити про мене плітки..:
-Ви б бачили як схудла Надя сама на себе не схожа шкіра та кості, мабуть, захворіла, а ще вдома якось не прибрано, і на столі пусто..
– Та що ти верзеш, навіщо розпускаєш непотрібні нікому плітки, ти себе бачила? Ти б краще б віником в себе в хаті прибирала б, як тут язиком верзеш.
-Я говорю те що хочу!
– Ти за себе краще розкажи, яка ти хазяйка, але все село і так знає!Нічого не робиш тільки осуджуєш інших..
Тоді Катя розчервонілася як буряк і пішла, ніхто в селі не насмілювався їй сказати в очі те що я сказала.
Я прочекала своєї черги отримала те за чим стояла і пішла.В черзі лунала тиша ніхто більше не обговорював пліток. Та це і добре, бо не можливо слухати цю брехню. Я думаю правильно поступила, як ви вважаєте?
