Мене звуть Вероніка і ще з пелюшок я знала чого хочу. Коли інші мої подруги мріяли про принца на білому коні, я вже тоді хотіла хлопця на Феррарі. Я завжди знала собі ціну і ніколи не розмінювалася на дешеві понти. Багато в мене було залицяльників адже я маю гарну фігуру, та й постійно за собою доглядаю, зараз працюю в прокуратурі діловодом це не менш важливо для мого статусу.
Я звичайно маю на увазі декілька кавалерів які мені підійдуть, але переважно статусні хлопці вже в солідному віці та й одруженні. Але як то кажуть хто там одружений жінка не стіна підсунеться.
Все ж один чоловік зумів мені розказати так щоб я повелася, він обіцяв мені квартиру, машину, 1раз на 3 місяці відпочинки це все що мені було потрібно, але він поставив умову, щоб я була його коханкою, поки він не розведеться з дружиною. Довго думала чи варто мені лісти в сім’ю де 2 дітей, думаю мої батьки не о добрили б мій вибір, адже в мене вкладали все найкраще.
Все ж я прийняла пропозицію Василя, він теж дотримався обіцянки, все шикарно я отримала все що хотіла, але після 1 року розкішного життя я все ж захотіла стати дружиною, бо ці постійні переховування втомлювали мене, він все просив почекати, казав що ще не на часі, я терпіла поки не наступив 5 рік наших відносин. Василь прийшов до мене сумний, коли я хотіла його поцілувати, Василь відпихав мене, та почав кричати:
– Забирайся геть ти мені надоїла
– Але що я такого зробила? Все ж було добре..
– Ти мені не цікава, я знайшов іншу за 30 хв звільни квартиру і ключі залиши!
– Але ж ти мені це все подарував..
– Наївна ти Вероніка все стоїть на мені ти лише користувалася моїми речима..
Я була в критичній ситуації, адже як я могла дозволити себе так розвести. Ця правда виїдала мене з середини, Але все ж таки я знайшла сили, щоб гордо піти. Мені вже 40 я так і не вийшла заміж, Валися зустрічала неодноразово з новими пасіями, але ми не наважувалися підійти один до одного. Я пожаліла про свій вибір і заплатила за це зараз. Як би я не наважувалась когось знайти все марно, зі мною понад тиждень ніхто не спілкувався. Це, мабуть розплата за моє минуле.
