Мене звуть Маргарита,я довгий час жила в Італії, Португалії, Іспанії, Венеції. Для мене сім’я і рідні це важливо, але якось зараз заводити власну сім’ю не маю бажання. Моя мама живе в Ірландії, батько в Норвегії. Цього року мені виповнилося 25 я вирішила, що буду святкувати день народження в Україні, розуміла що батьки не приїдуть вирішила святкувати в колі своєї сестри, та батьків її чоловіка. Я замовила гарний ресторан, зробила шикарні декорації, й не забула про торт з кенді баром.
Гості підійшли без запізнень я чекала на тих, як на найрідніших, сестра звісно була з тортом та конвертом, племіннички подарували мені малюнки це так зворушливо. Але мене вразили родичі чоловіка Євгенії вони принесли мені маленького кактуса й не ховаючи гроші в конверт дали 500 гривень сказали 6
-Маргарито, ти в нас дівчина активна, вмієш все добиватися, ось тобі на маленьку мрію
-Я дякую, дійсно тут на дуже маленьку мрію..
Від побаченого я втратила будь-яке бажання святкувати з ними свій вечір. Вони накинулися на їжу, як будь-то тиждень не їли. Все смакували й вихваляли що в мене відмінний смак.
-Так авжеж, за хороший сак потрібно гарно заплатити,- тоді відповіла їм строго.
Але вони й не звернули увагу
– поїли солоненьке, а тепер беремося до солоденького,- так сказав батько Сергія Богдан Ростиславович
Я сиділа цілий вечір без настрою вони й забули чому сюди прийшли, окрім своєї сестри ніхто не виголошував тости та побажання. Чула тільки:
– Ганю бери торби накладай солодке взавтра до кави буде що їсти!
Я нічого не відповідала, але бачила, як Євгенії було не зручно, вона час від часу натякала може підете на вулицю пройдетеся, але ті й далі робили свою справу, на при кінці був торт, я з племінниками задмухала свічку й загадала бажання. В той момент була щасливо що той вечір закінчився й голодні гості нарешті підуть з торбами додому.
Але по закінченню свята Богдан Ростиславович запитав, чи буду я щось брати з загального столу додому, чи й далі слідкуватиму за фігурою… я розуміла на що він натякає й дозволила змести у свої пакети всю іншу їжу.
Коли приїхала додому, прийняла душ для мене це було найгірше день народження за всі роки. Євгенія телефонувала й почала довго перепрошувати, але її вини в цьому немає. З того часу на свої свята, я запрошую лише сестру Євгенію і її чоловіка Сергія та прекрасних принцес. А батьки Сергія до з того часу й не згадують про мене, але це найкраще.
