Мене звуть Анна мені 21,я закінчила Луцький базовий медичний коледж, коли почала шукати роботу то розуміла що місяця для мене в нашій країні немає. Тому,я вирішила проявити себе за межами країни, вирішила поїхати в столицю Польщі Варшаву. Дорогою в нове життя їхала охоче, хоча батьки просили залишитись в Україні я не слухала. Коли приїхала, все було таке чуже, я навіть трохи вагалася чи адаптуюсь до нового життя. Не чекаючи ні хвилини пішла шукати роботу в декількох лікарнях відмовили, інші сказали що я без досвіду, важко було це чути, але ж я знаю те що я вчила й в вену попадала краще від інших одногрупників.
Вже засмучена й виснажена від пошуків випадково побачила приватну клініку, випила капучино й з останніми силами завітала в клініку, на мене чекав серйозний погляд пана Анджея, він довго слухав мене й розумій мою безвихідь, зараз в нього всі місця зайняті, але він готовий зрозуміти мене й запропонував поки попрацювати санітаркою, а з часом й місце мені підшукає. Я тоді була готова розцілувати йому руки робота звісно не шикарна, але з перспективою.
З наступного дня я приступила до роботи, Анджей постійно мав багато справ, він працював хірургом, та ще й головний лікар. Я дивилася на нього й захоплювалась, як така велика, зрозумна людина може бути доброю й кмітливою та ще й достатньо компетентною в своїй справі.
Кожного ранку, Анджей приходив до мене в приміщення й питав чи все окей, що я могла сказати звісно що так, все добре, але на справді мені хотілося іншого.
Одного дощового дня я занудьгувала й хотіла збирати речі, все мені тут чуже й нічого я не могла досягнути. Але тихо підкрався до мене Анджей в руках в нього була шоколадка, він сказав, щоб я готувалася, сьогодні в нього складна операція і я буду асистувати, оскільки його колега має алергію й відмовилась тимчасово працювати. Ця інформація немов ковток повітря. Я розуміла що саме зараз я повинна проявити себе, як ніколи. Я пішла готуватися, ви знаєте й дійсно ця операція виснажила мене, але Анджей сказав:
-Відмінна робота, я пишаюся твоїм досвідом і вправністю, ти розумієш з першого погляду
-Дякую я справді старалася
-Тоді пропоную відскакувати твою нову посаду
– Ви жартуєте, не можу повірити
-хіба я схожий на того хто жартує?
Ми пішли на морозиво це був найсолодший момент для мене,я відчувала що він більше ніж мій колега і друг, пройшов час, я була активна в клініці й на мене поклав око його друг анестезіолог Герман, він при всіх говорив що закохався в мене й хоче взаємності.
Я бачила як Анджей хвилювався коли чув ці слова, адже він теж має почуття до мене. Й одного разу попросив мене вийти на каву. Він трусився й не знав як почати розмову, в той момент я думала що він попросить мене їхати в Україну, але все було не так:
– Анна,я кохаю тебе, як ніколи нікого стань моєю дружиною,я щиро цього бажаю
– Анджей я теж тебе кохаю, про таке я лише мріяти могла, ти мене здивував, звісно я погоджуюся..
З того часу ми разом, спочатку приховували це, але коли я завагітніла, Анджей всім повідомив, що я вагітна й ми разом, та попросив, щоб мене лишній раз не хвилювали. Всі дев’ять місяців,я пропрацювала на рецепції. Зараз я щаслива мама й дружина. Й подумки дякую життю за цей вибір.
